РУБА́ТИ

РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Мирний, V, 1955, 309); В клубках вогню та диму чужі смаглюваті матроси знетямлено рубають канати, з панічним криком тягнуть в люки поранених (Гончар, II, 1959, 48); — Бригом правував поганий, кривий і кошлатий румун з двома матросами. Він дав мені пощерблену сокиру, якою не те що тесати, а й рубати тяжко (Ю. Янов., II, 1958, 69); * Образно. Рубали ніч прожекторів мечі — усе по морю шарили злобливо, настирливо (Гонч., Вибр., 1959, 389); // Робити різкий помах, енергійний рух рукою, ніби розсікаючи повітря. Сидорчук доводив гаряче, пристрасно, рубаючи повітря дебелим, червоним.. кулаком (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 105); Євдоха була задумана, а Степко щось доводив, рубаючи в повітрі рукою, і, нахиляючи чорну голову, заглядав матері в очі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 56); // Довбаючи чим-небудь гострим, робити отвір, виїмку, зарубку і т. ін. Майстри виймають сокири з-за поясів і починають рубати сходи на гору (Л. Укр., II, 1951, 211); — Ага. Хтось ополонку рубатиме, а ти воду питимеш? (Тют., Вир, 1964, 489); // Ударяючи чимсь гострим, роздрібнювати, трощити що-небудь. Сокири з моторошним хрумтінням рубали кістки, роздроблюючи мозок (Коцюб., II, 1955, 361); Молодий хлопець стрепенувся і почав завзято рубати гору (Л. Укр., II, 1951, 212); Б’є, рубає кригу й Вутанька. Гострі крижані скалки залізом стріляють в обличчя (Гончар, II, 1959, 163); // перен., розм. Різко, чітко вимовляти (слова, фрази). Несподівано покриком лебединим, дивним і диким, рубаючи слова, ніби з досадою одкидаючи розмову, крикнув дід Опанас (Вас., II, 1959, 522); Говорив він, рубаючи речення, чітко і енергійно (Речм., Весн. грози, 1961, 63). 2. Бити, розтинати холодною зброєю (шашкою, шаблею і т. ін.). Всю рать свою вперед подвинув [Еней] І разом на врагів нахлинув, Велів всіх сікти та рубать (Котл., І, 1952, 287); Андрій, розпалений жаром бою, помчав, як молодий хорт, найгарніший і найпрудкіший з усієї зграї, рубаючи направо й наліво (Довж., І, 1958, 263); Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах! (Тич., І, 1957, 57). ◊ Руба́ти впень — винищувати кого-небудь до останньої людини. Однокрилівці з поляками, заскочивши в дорозі втікачів, рубали впень, дітей хапали, тягли кудись дівчат… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402). 3. Підсікаючи, валити на землю, відокремлювати від основи, кореня. [Лісовик:] Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Л. Укр., III, 1952, 195); Він ще почекав, помовчав і додав: — Тієї гілляки, на якій сидять, не рубають (Коз., Листи.., 1967, 191); // Відсікати, відрубувати, стинати, ударяючи чим-небудь гострим. Озвірілі козаки з нелюдською силою рубали голови ворогів, сікли їм шиї (Стар., Облога.., 1961, 90); Заятчукові чомусь.. рясні стебла соняшників нагадують людей, він дивиться, як Січкар майстерно орудує гострим сікачем, і сміється: — Рубаєш голови батькам? (Стельмах, II, 1962, 168). ◊ Руба́ти під ко́рінь див. ко́рінь. 4. Відколюючи куски від суцільного пласта, видобувати (вугілля, руду і т. ін.). — Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! — хвалився Юрко (Кучер, Дорога.., 1958, 14); — Хоча б от я — комбайн веду, Рубаю антрацит, І тут у мене на виду, Як у орла — весь світ (Нагн., Вибр., 1957, 117). 5. перен., розм. Говорити, висловлюватися про кого-, що-небудь або діяти стосовно до когось дужо різко, категорично. Дивиться [Варка], наче зараз тебе з’їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити… (Вовчок, VI, 1956, 293); — Молодчина Семен!.. от так Семен!.. січе й руба — не вважає на панів, — хвалили артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду… (Вас., І, 1959, 322). ◊ Руба́ти з плеча́ — говорити, діяти різко, категорично. [Тарас:] Я Врангеля не боявся, а тут більшовика Гармаша злякаюся? [Мося:] Рубай з плеча, і все (Мик., І, 1957, 112); — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (Кучер, Трудна любов, 1960, 55). 6. спец. Будувати, ставити яку-небудь споруду з колод, дерева. В лісостепу жилу будівлю ніколи не рубали з кругляку чи пластин, як це вживано в лісній зоні України, а з тесаних брусів (Дерев. зодч. Укр., 1949, 18). 7. перен., розм. Їсти багато, з апетитом.— А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (Собко, Звич. життя, 1957, 54). 8. перен., розм. Іти швидко, енергійно, ступаючи чітко, твердо. — Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва, а там і до своєї Ковалівки? — пояснив Іван, вирівняшись і поправивши безкозирку (Кучер, Прощай.., 1957, 10). ◊ Руба́ти крок див. крок. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 891.

рубати—аю аш недок.i перех.i i безi додаткаi. Розскати роздляти на частини ударяючи чимнебудь гострим з розмаху. Робити рзкий помах енергйний рух рукою нби розскаючи повтря. До...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
рубати—рубати рубати капуцина капуцин...Лексикон львівський
рубати—рубати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
рубати—Рубати баю баш ба...Правописний словник Голоскевича
рубати—Iвирубувати вирубати вискати витинати витсувати вичухрувати вдрубувати вдскати бдтинати дорубуватися зарубувати затсувати зрубувати зскати клинцювати рубати на клинц клю...Словник синонімів Вусика
рубати—сокирою жм. зн. цюкати навпл розрубувати перерубувати ополонку вирубувати дрова колоти голову вдрубувати стинати втинати лс класти пд сокиру сов. валити слова карбувати к...Словник синонімів Караванського
рубати—ВИРЗУВАТИstrong ржучи вдокремлювати вд чогонебудь або виймати видаляти з чогось звдкись ВИРЗАТИstrong ВИТИНАТИstrong ВИДАЛЯТИstrong ВИРУБУВАТИstrong ВИРУБАТИstrong РУБАТИ...Словник синонімів української мови
рубати—РУБАТИ аю аш недок. кого що без прям. дод. що. Розскати роздляти на частини ударяючи чимнебудь гострим з розмаху.Замсть науки дяк заставляв Тараса носити воду рубати дро...Словник української мови у 20 томах
рубати—аю аш недок. перех. em безem додаткаem. Розскати роздляти на частини ударяючи чимнебудь гострим з розмаху. Робити рзкий помах енергйний рух рукою нби розскаючи повтря. ...Толковый словарь украинского языка
рубати—техн. рубить...Украинско-русский политехнический словарь
рубати—дрова та н.em to cut to hack to hew to chop деревоem to fell мясоem to hash to mince на шматкиem to mangle шаблеюem to sabre to slash поет.em мечемem to shear амер.em to ...Українсько-англійський словник
рубати—пляжыць сячы...Українсько-білоруський словник II
рубати—Пляжыць...Українсько-білоруський словник II
рубати—пляжыцьсячы...Українсько-білоруський словник
рубати—Hugge hakke...Українсько-датський словник
рубати—Рубати дрова Рубати з плеча em Руати крок...Українсько-китайський словник
рубати—Hogge...Українсько-норвезький словник
рубати—[rubaty]ci rba...Українсько-польський словник
рубати—аю аш rba sieka...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
рубати—Hugga...Українсько-шведський словник
рубати—рубати рубонути з плеча. . Говорити дяти рзко категорично. Христе!. Така була тиха та слухняна на тоб наче представник який вже руба з плеча В. Кучер Не рубайте йому ...Фразеологічний словник української мови