РУБАТИ

ВИРІ́ЗУВАТИ(ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись),ВИРІЗА́ТИ,ВИТИНА́ТИ,ВИДАЛЯ́ТИ,ВИРУ́БУВАТИ,ВИРУБА́ТИ,РУБА́ТИ(рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док.:ви́різати,ви́тнути,ви́тяти,ви́далити,ви́рубати,зруба́ти. Сашко старанно вирізав їх (репродукції) з різних журналів (В. Кучер); — Шкода,.. що не купив собі тої газети та.. не витяв собі ножицями (фотографії) дівки на пам'ятку (Ірина Вільде); Вирубувати більше дерева, ніж дозволено наукою,.. злочин перед державою (М. Чабанівський); Колись там (у байраку) лісок був, да вирубали (Б. Грінченко); — Живий жаль бере рубати такі розкішні кущі (винограду) (М. Коцюбинський).

ГОВОРИ́ТИ(передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось),КАЗА́ТИ,ПРОМОВЛЯ́ТИ,ПРОКА́ЗУВАТИ,ВИМОВЛЯ́ТИ,БАЛА́КАТИ,МО́ВИТИ,МОВЛЯ́ТИзаст.,ПОВІДА́ТИзаст.,ПРОРІКА́ТИпоет.,РЕКТИ́заст., поет.,БА́ЯТИфольк.,ДЕ́ЙКАТИдіал.;ВІЩА́ТИзаст., уроч. (щось значне, важливе);ГА́ВКАТИвульг. (стосовно людини, яку зневажають);ТЯГТИ́,ТЯГНУ́ТИ(повільно, протяжно);ЦІДИ́ТИрозм.,ВИЦІ́ДЖУВАТИрозм. (неохоче, недбало);ПРОЦІ́ДЖУВАТИрозм. (перев. із сл. крізь зуби — повільно);КАРБУВА́ТИ,ЧЕКА́НИТИ(перев. із сл. слово, речення тощо — чітко, роздільно);РУБА́ТИрозм. (різко);ГРИМІ́ТИрозм. (голосно, басом);ГАРЧА́ТИзневажл. (сердито, невдоволено);ВИДА́ВЛЮВАТИ,ВИДУ́ШУВАТИ,ВИТИСКА́ТИ,ВИТИ́СКУВАТИ(перев. із сл. із себе — через силу, переборюючи якесь почуття тощо);ХРИПІ́ТИ(хрипким голосом);СКРИПІ́ТИрозм. (різким, неприємним голосом);СТОГНА́ТИ(жалібно, зі стогоном);ХЛИ́ПАТИрозм. (із схлипуванням);СИЧА́ТИ(з присвистом, а також здавленим від люті голосом);ШИПІ́ТИрозм. (вживаючи шиплячі звуки замість свистячих або притишеним, здавленим голосом). Я говорив так довго й щиро, що воєнком мені повірив, сказав, що буде з мене толк (В. Сосюра); Або розумне казать, або зовсім мовчать (прислів'я); — Бачите, як в житті заведено: що кому дошкуля, той про те й промовля (Григорій Тютюнник); — Я теж москвич, — тихо проказує капітан (А. Хижняк); — Марусю, біжи додому, біжи хутенько, рибочко! — вимовляє Михайло потихесечку (Марко Вовчок); — Чи правда, що ото балакають? (А. Головко); А третій не мовив нічого: Він мовити красно не міг (В. Самійленко); До часу глек, — мовляв один розумний лях, — До часу, голубе, нам глечик носить воду (П. Гулак-Артемовський); — Як же я верну зі школи без кожуха? — повідає хлопець (І. Франко);І надійшовши, дід прорік: "Ти змій і гор-дий чоловік..." (М. Драй-Хмара); І плаче, плаче Ярославна в Путивлі городі й рече: — Вітрило-вітре, господине! Нащо ти вієш..? (Т. Шевченко); Що говорять, то й виговорять. — Що бають, то й вибають (М. Номис); Дейкають, що через них і нам життя не стало (П. Панч); (Печериця:) Балакайте! Он Христос, коли про братолюбіє віщав, скільки з того часу віків пройшло, а ми й досі того братолюбія шукаємо (Панас Мирний); — Ще й та обзивається! Мовчала б уже та не гавкала, — кричала Мотря до Мелашки (І. Нечуй-Левицький); — Я теж тут не гуляв, сину, — тяг він по-старечому (Ю. Збанацький); — Та я тут недавно. Приїхав трохи підробити, — цідив, як крапельки, слово по слову, ніби йому було важко говорити (Г. Коцюба); Маєвський не говорив, а зневажливо виціджував слова (Ю. Шовкопляс); — Припізнились, припізнились, пора, хлопці, в ліс, — занепокоєно проціджує (Гнат) крізь загущені вуса й бороду неквапні слова (М. Стельмах); — Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірш, ніж ти, — карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); — Демонстрацію ліквідовано, сер, — сухо чеканить він (В. Собко); Насупленими очима нікуди мовби не дивився й рубав: — Ми телеграфували в ЦК спілки (І. Ле); — Негарчи. Справлю і собі, і тобі (чоботи) (М. Стельмах); — Ти тепер найстарший у громаді, — гримів Степан. — Що ти скажеш, так має бути (Лесь Мартович); А Масло повчає і повчає... Він лукаво підхихикує і хриплим голосом скрипить і скрипить (А. Хижняк); — Ви... ви... — хрипить пан Микола, — ви не гнівайтесь на мене (М. Коцюбинський); Степура важко видавлював з себе товстими, ніби обвареними губами: — Бомбили вночі Київ, Севастополь і ще якісь міста... (О. Гончар); — Я не знаю, про що ви говорите, Ольго Матвіївно, — нарешті видушує з себе Федір (Д. Ткач); Парубок.. ледь витискує з себе "добривечір" (М. Стельмах); — Орли сини мої, орли! — стогнав старий Чиж (О. Довженко); І стала (Венера) хлипать перед ним: "Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату?.." (І. Котляревський); Мати.. сичить: — Я тебе питаю, де ти до цього часу сиділа? (Ірина Вільде); — Посватав! узяв добро! — шипіла вона з кривим усміхом (М. Коцюбинський). — Пор. 1.базі́кати,баси́ти,белькота́ти, 1.бо́вкнути,бурмота́ти,верзти́, 1.вимовля́ти, 1.повто́рювати,сказа́ти, 2.торохті́ти,шепеля́вити.

ЗРУ́БУВАТИ(рубаючи, відокремлювати що-небудь від основи),СТИНА́ТИ,РУБА́ТИ,ВАЛИ́ТИ,ЗВА́ЛЮВАТИ(про дерева, ліс). — Док.:зруба́ти,стя́ти,зітну́ти,звали́ти. Високо підкидаючи сокиру, він почав зрубувати кінець промоклої колоди (С. Голованівський); — Знаєте, усім перекажіть моє слово: крім самого пана може стинати мій ліс лише один Бог (М. Стельмах); Дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Готували (лісоруби) дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати (О. Гончар). — Пор. 1.руба́ти.

ІТИ́(ЙТИ)(роблячи кроки, пересуватися в просторі),ПРОСТУВА́ТИ,ПРЯМУВА́ТИ,СТУПА́ТИ,МАНДРУВА́ТИрозм.,ТО́ПАТИрозм.,ТУПЦЮВА́ТИрозм.,ТУ́ПЦЯТИрозм.,ТУ́ПАТИрозм.,ГРЯСТИ́уроч., поет.,ПОСТУПА́ТИСЯрозм.,ПОСТУПА́ТИзаст.;КРОКУВА́ТИ,МАРШИРУВА́ТИ(МАРШУВА́ТИ)розм. (перев. широким, розміреним кроком);ВИСТУПА́ТИ(поважно, з гідністю);ПЛИВТИ́(ПЛИ́СТИ),ПЛИ́НУТИ(плавно або суцільною масою);БРА́ТИСЯрозм. (перев. через силу);МАХА́ТИрозм.,ШУРУВА́ТИрозм. (перев. у наказ. способі — швидко, енергійно);ЧИМЧИКУВА́ТИрозм. (часто ступаючи);РУБА́ТИрозм. (енергійно, ступаючи твердо, чітко);ТЕЛІПА́ТИСЯрозм.,ТЕЛЮ́ЩИТИСЯрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм. (далеко або неохоче);ПЕ́РТИфам.,ПЕ́РТИСЯфам.,ТАРАБА́НИТИСЯфам. (на велику відстань). Вона йшла день, ішла два і не бачила ні одного села, ні одного хутора (І. Нечуй-Левицький); Простували (люди) дорогою, потім звернули в занесений і неходжений степ (В. Барка); Дівчата купками прямували вулицею (М. Коцюбинський); Поруч коня ступав босий хлопчак (П. Козланюк); Сахно з якимсь моторошним почуттям мандрувала через анфіладу порожніх покоїв (Ю. Смолич); — Хто йде?.. А — ти? Утік? Ну, топай же в яр. Наші там (А. Головко); Голова ставить прапор біля хвіртки і по-качачому тупцює до хати (В. Яворівський); Батько бадьоро тупав по сходах (Л. Смілянський); Мезентій наперед Тирренський Пред страшним воїнством гряде (І. Котляревський); Окине (Пилип) оком через плече — поступаються слідом ще чотирнадцять косарів (з газети); За возиком поступав, пхаючи його наперед себе, молодий парубчак (І. Франко); Надя швидко крокує попереду (І. Рябокляч); Я живу на околиці міста і до центру люблю марширувати пішки (О. Ковінька); Йдуть ковалівці на роботу в поле. Одні виступають поважно і не швидкуються, інші поспішають (В. Кучер); Юрба пливла до церкви з трьох боків (І. Микитенко); Не йде (Андрій) уже, а плине — Згорда стрельне з-під брови (Д. Білоус); Чорно-рябі каченята, крякаючи, у двір слідком беруться (Марко Вовчок); Василино, а ти що дома? Ти не знаєш, що в мене робота? Махай на лан (Лесь Мартович); Не встиг скинути комбінезон, як його покликали: — Студент, шуруй до механіка! (М. Зарудний); Ясь тим часом чимчикував толокою, поки не сховався у сутінках (Р. Іванчук); — Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва? (В. Кучер); — Піти б до Петра та до Якима, — подумав він. — Так же не близький світ: треба аж на Побиванку теліпатись... (Панас Мирний); Або з чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку і телющитися за сотні верст від одного житла до другого, щоб описати життя.. тубільців (М. Стельмах); А козаки роздирають його на шматки своїми скаргами й примушують таскатися в погоду й непогоду чортзна-де (З. Тулуб); (Христина:) А звідки ти, хлопчику? (Хлопчик:) Я з Головчинців. (Христина:) Бідне — такий світ перло проти ночі (С. Васильченко); — Чого тобі тарабанитись до тієї розхристаної оселі аж на край села? (М. Стельмах). — Пор. 1.брести́, 1.дріботі́ти, 1.перехо́дити.

Ї́СТИ(приймати їжу),СПОЖИВА́ТИ,ЗАЖИВА́ТИ,ЖИВИ́ТИСЯ,УЖИВА́ТИ(ВЖИВА́ТИ)розм.,ПОЖИВЛЯ́ТИСЯрозм.,ПОЖИВА́ТИрозм.,КУСА́ТИрозм.,ЖУВА́ТИрозм., ірон.,РЕМИГА́ТИвульг.,ТРАПЕЗУВА́ТИзаст., жарт., ірон.,ЗАЇДА́ТИдіал.,ХАРЧУВА́ТИдіал.,ГА́МАТИ(ГА́МКАТИ)дит.,Ї́СТОНЬКИнезм. пестл., дит.,Ї́СТОЧКИнезм. пестл., дит.;ПРИПАДА́ТИдо чого;НАМИНА́ТИрозм.,УМИНА́ТИрозм.,МОЛОТИ́ТИрозм.,ВБИРА́ТИ(УБИРА́ТИ)розм.,УКЛАДА́ТИ(ВКЛАДА́ТИ)розм.,УТИРА́ТИ(ВТИРА́ТИ)розм.,РУБА́ТИрозм.,ТЬО́ПАТИрозм.,МОТА́ТИфам.,ЖЕ́РТИвульг.,ЛУПИ́ТИвульг.,ЛО́ПАТИвульг.,ТРІ́СКАТИвульг.,ТРОЩИ́ТИвульг.,ЗАЖИРА́ТИвульг.,ЗЖИРА́ТИвульг.,НАВЕРТА́ТИвульг.,ПЕ́РТИвульг.,ГАТЕЛИ́ТИфам.,ПРАСУВА́ТИфам.,ЗАТИРА́ТИдіал.,ТЛИ́ТИрозм. (жадібно, багато, не відриваючись);КОВТА́ТИрозм.,ГЛИТА́ТИрозм.,ХЛИСТА́ТИрозм.,ТЬО́ПАТИрозм. (перев. ложкою рідку страву),ЛИГА́ТИвульг. (поспіхом, не жуючи);ПОЇДА́ТИ,ПІДМІТА́ТИрозм.,ПОГЛИНА́ТИрозм.,ПРОГЛИНА́ТИрозм.,ПОЖИРА́ТИвульг.,ПРОЖИРА́ТИрозм. вульг. (жадібно, повністю);ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ(ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ)розм.,ПІДКРІ́ПЛЮВАТИСЯ(ПІДКРІПЛЯ́ТИСЯ)розм.,ПОКРІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ПІДСИ́ЛЮВАТИСЯрозм. (трохи);ЧА́ВКАТИрозм.,ЧВА́КАТИрозм.,ЧВАКОТІ́ТИрозм.,ЧВЯ́КАТИрозм. (їсти, голосно прицмокуючи губами). — Док.:з'ї́сти,спожи́ти,зажи́ти,поживи́тися,ужи́ти(вжи́ти),пожи́ти,укуси́ти(вкуси́ти),зжува́ти,зремиґа́ти,заї́сти,га́мнути(га́мкнути),зага́мати(зга́мати)(зга́мкати),припа́сти,ум'я́ти(умня́ти),умолоти́ти(вмолоти́ти),вбра́ти(убра́ти),укла́сти(вкла́сти),уте́рти(вте́рти),зруба́ти,змота́ти,убга́ти(вбга́ти),зже́рти,злупи́ти,зло́пати,поло́пати,стрі́скати,строщи́ти,заже́рти,зже́рти,наверну́ти,спе́рти,проковтну́ти,злига́ти,пої́сти,підмести́,поглину́ти,проглину́ти,поже́рти,проже́рти,підживи́тися,підкріпи́тися,покріпи́тися,підси́литися. Кажуть сусіди, що тут ходили, — її сім'я все макуху їла і стала примішувати бадилля, назбиране з осені (В. Барка); Широко живеш, Мар'яне: ковбасу споживаєш! (М. Стельмах); Вона сиділа у своїй скромній світличці.. й заживала проскурку (М. Коцюбинський); Декотрі шукають затінку, інші виймають харчі й живляться (Леся Українка); Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає! (прислів'я); Малому було все байдуже: аби поживився, виспався, скупався, він більше і не бажав (О. Маковей); Поживай Хведьку, то хрін, то редьку (М. Номис); За годинки поспішали люди з роботою, щоб було що і самому кусати і вивезти лишнє на продаж (Панас Мирний); Дика коза унадилась до чоловіка в город капусту жувати (казка); Балоун ремиґав партику солдатського хліба (переклад С. Масляка); Отаман сіда на покуті, а там з ним і козаки, та й починають трапезувати (О. Стороженко); Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (О. Кобилянська); Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола (Марко Черемшина); Жінка сало гамнула та на кота звернула (М. Номис); І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю, Та виглядаю все Зозуленьку мою (Л. Глібов); (Квасилиха:) Їсточки вже так скортіло, аж тім'ячко болить... (М. Кропивницький); Грицько.. хотів припасти до бублика.., але зупинивсь (Б. Грінченко); Я собі сидів за столом, вряди-годи прислухався до лотокового шуму жіночих голосів і наминав смачні страви (Є. Гуцало); Він видудлив молоко, умняв булочку (Ю. Яновський); Умолотити тарілку борщу; Рябку й не сниться, не верзеться.. Що вовк ягнят, а тхір курчаток убирає (П. Гулак-Артемовський); Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями (О. Гончар); — А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (В. Собко); — Як мотає? Наче три дні не їв (С. Васильченко); Устав хазяїн, сів — жере, аж чавка... (збірник "Україна сміється"); (Євфросина:) Тепер люде стали багато їсти. Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цілий хліб (І. Нечуй-Левицький); — Лопай, нечиста сило! Тільки йому й робити, що цілісінький день їсть (а лопав здорово) та спить (О. Стороженко); — Ти от поїхав у місто, краватки носиш, а гнойку понюхати боїшся, хоча сало любиш тріскати (Григір Тютюнник); Черва.. так то їла листя, а то вже гіллячки трощить (Остап Вишня); Зажер усе, нічого не зіставив (Словник Б. Грінченка); Гусінь капусту зжерла; — Таких панів, що бублик у руці держить, а чорну луску хліба прасує, — знаємо! (Г. Косинка); Панотець затирав сметану з свіжим сиром (А. Свидницький); — Було не тлити весь ранок, було собі лишати й на вечір! — сказав дід Панько (І. Франко); Йому б оце лежати на печі, та вареники ковтати, та люльку смоктати (З. Мороз); Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (І. Котляревський); Учивсь (Гриць) дуже добре, а їв у бурсі дійсно геніально.. Поїдав не тільки свої порції, але й товаришів (О. Маковей); З їжі підмів все, що знайшлося у Валета на кухні (П. Дорошко); Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Ю. Збанацький); Він (Хо) присунув до себе страви й узявся їх проглинати (Ю. Смолич); Пес пожирає пиріг, витягає довженную спину.., печеру усю затуляє (М. Зеров); Та я тоту бурішечку гірко прожираю, Варениці на полиці, на них позираю (коломийка); Поки вчителька підживлялася, сторожиха стояла коло дверей, уважно розглядаючи її (М. Коцюбинський); Вони так не дуже поспішалися до шахти й устигли дома гарненько підкріпитись (С. Черкасенко); Всі.. покріпилися їдою на тому самому місці, де вчора вечері заживали (переклад М. Лукаша); Всю дорогу вона чавкала смажену курку (П. Панч); Чвакати паляницю. — Пор. 1.ковта́ти, 1.спожива́ти, 1.харчува́тися.

РУБА́ТИ(ударяючи сокирою або чимось гострим, розсікати, розділяти на частини),ЦЮ́КАТИрозм. (без великих зусиль),ГЕ́ХКАТИрозм. (видаючи при цьому звук "гех"). — Док.:поруба́ти,полупа́тидіал.поцю́кати. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходивсь рубати дрова (М. Коцюбинський); Угорець заходив до неї (колоди) з різних боків, хижо націлився і цюкав (О. Гончар); Гехкати деревину.

РУБА́ТИ(ударяючи чимось гострим, розділяти на дрібні частинки, шматки),СІКТИ,ЛОКШИТИрозм. — Док.:поруба́ти,посікти́,полокши́ти. Б'є, рубає кригу й Вутанька (О. Гончар); Решту (м'яса) порубали, пересолили і склали в бочку (В. Гжицький); Січе (Йонка) хмиз сокирою (Григорій Тютюнник); (Шрам:) Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків Локшитиму (М. Старицький).

РУБА́ТИ(завдавати ударів холодною зброєю),СІКТИ. — Док.:поруба́ти,зруба́ти,посі́кти. Стали (козаки) на турків, на сонних, набігати. Стали їх рубати (дума); Напали на їх трьох цілих десять: сікли, рубали... (Панас Мирний).

УБИ́ТИ(ВБИ́ТИ)(позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо),ЗАБИ́ТИ,ЗАРУБА́ТИ,ЗАКОЛО́ТИ,ЗАРІ́ЗАТИ,ЗАСТРЕ́ЛИТИ(ЗАСТРІ́ЛИТИ),УРА́ЗИ́ТИ(ВРА́ЗИТИ),ЗВАЛИ́ТИ,УГРО́БИТИ(ВГРО́БИТИ)розм.,УСТРЕ́ЛИТИ(ВСТРЕ́ЛИТИ)розм.,УКЛА́СТИ(ВКЛА́СТИ)розм.,ПОКЛА́СТИрозм.,ПОЛОЖИ́ТИрозм.,СКОСИ́ТИрозм.,ПОСІ́КТИрозм.,ПІДТЯ́ТИрозм.,ПРИСТУ́КНУТИрозм.,ПРИКІ́НЧИТИрозм.,КІНЧИ́ТИрозм.,ПОКІ́НЧИТИрозм.,ПОРІШИ́ТИрозм.,РІШИ́ТИрозм.,УКОЛО́ШКАТИ(ВКОЛО́ШКАТИ)розм.,ПРОШТРИКНУ́ТИ,ШЛЬО́ПНУТИрозм.,УКЛА́НДАТИдіал.;ДОБИ́ТИ,ДОРІ́ЗАТИ,ДОКІНЧИ́ТИ(пораненого);ПІДСТРЕ́ЛИТИ(ПІДСТРІ́ЛИТИ),ПІДКОЛО́ТИ,ПІДРІ́ЗАТИ(завдати смертельної рани). — Недок.:убива́ти(вбива́ти),би́ти,забива́ти,руба́ти,коло́ти,рі́зати,стріля́ти,застре́лювати(застрі́лювати),уража́ти(вража́ти),вали́ти,угро́блювати(вгро́блювати),сікти,підтина́ти,кла́сти,коси́ти,прико́нчувати,кінча́ти,ріша́ти,разити,проштрикувати,добива́ти,доріза́ти,докі́нчувати,підстре́лювати(підстрі́лювати),підко́лювати,підріза́ти,підрі́зувати. — Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); (Макар:) Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); — Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її (Ярину) досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); — Рішу її зараз! — І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); — Що ви зробите з заложниками? — Шльопнемо (Л. Первомайський); — Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його (панича) укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде (Андрій) рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); — Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). — Пор.умертви́ти.

рубати—аю аш недок.i перех.i i безi додаткаi. Розскати роздляти на частини ударяючи чимнебудь гострим з розмаху. Робити рзкий помах енергйний рух рукою нби розскаючи повтря. До...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
рубати—рубати рубати капуцина капуцин...Лексикон львівський
рубати—рубати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
рубати—Рубати баю баш ба...Правописний словник Голоскевича
рубати—Iвирубувати вирубати вискати витинати витсувати вичухрувати вдрубувати вдскати бдтинати дорубуватися зарубувати затсувати зрубувати зскати клинцювати рубати на клинц клю...Словник синонімів Вусика
рубати—сокирою жм. зн. цюкати навпл розрубувати перерубувати ополонку вирубувати дрова колоти голову вдрубувати стинати втинати лс класти пд сокиру сов. валити слова карбувати к...Словник синонімів Караванського
руба́ти—РУБАТИ аю аш недок. перех. без додатка. . Розскати роздляти на частини ударяючи чимнебудь гострим з розмаху. Замсть науки дяк заставляв Тараса носити воду рубати дрова т...Словник української мови в 11 томах
рубати—РУБАТИ аю аш недок. кого що без прям. дод. що. Розскати роздляти на частини ударяючи чимнебудь гострим з розмаху.Замсть науки дяк заставляв Тараса носити воду рубати дро...Словник української мови у 20 томах
рубати—аю аш недок. перех. em безem додаткаem. Розскати роздляти на частини ударяючи чимнебудь гострим з розмаху. Робити рзкий помах енергйний рух рукою нби розскаючи повтря. ...Толковый словарь украинского языка
рубати—техн. рубить...Украинско-русский политехнический словарь
рубати—дрова та н.em to cut to hack to hew to chop деревоem to fell мясоem to hash to mince на шматкиem to mangle шаблеюem to sabre to slash поет.em мечемem to shear амер.em to ...Українсько-англійський словник
рубати—пляжыць сячы...Українсько-білоруський словник II
рубати—Пляжыць...Українсько-білоруський словник II
рубати—пляжыцьсячы...Українсько-білоруський словник
рубати—Hugge hakke...Українсько-датський словник
рубати—Рубати дрова Рубати з плеча em Руати крок...Українсько-китайський словник
рубати—Hogge...Українсько-норвезький словник
рубати—[rubaty]ci rba...Українсько-польський словник
рубати—аю аш rba sieka...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
рубати—Hugga...Українсько-шведський словник
рубати—рубати рубонути з плеча. . Говорити дяти рзко категорично. Христе!. Така була тиха та слухняна на тоб наче представник який вже руба з плеча В. Кучер Не рубайте йому ...Фразеологічний словник української мови