Жайворонок. Знаки української етнокультури

СО́НЦЕ

со́нце (зменшено-пестливі — со́ненько, со́нечко) — 1) (як астрономічна назва — з великої літери, як загальна — з малої) центральне небесне світи́ло (див.), а також світло і тепло, що ним випромінюється; як символ Всевидючого божества, Вищої космічної сили, Центру буття, Матері Всесвіту, осяяння, слави, величі світило-сонце в різний час наділене народом різними сакралізованими найменнями — О́ко Бо́же, Дід-Всеві́д, Со́нце Пра́ведне, Со́нце Кра́сне (Пресві́тле), Дажбо́г, Бо́жич, Білобо́г, Яри́ло, Ла́до, Купа́йло, Світови́д; за народними уявленнями, сонце — найвеличніше творіння богині Лади і бога Сварога; збереглася стародавня приказка: «Чекай сонцевої матері, Божого суда!»; поклоніння світилу засвідчують народні замовляння: «Зійди, зійди, сонечко, на наше полечко, на бабине зіллячко, на наше подвір’ячко!»; сонцю присвячувалися великі старовинні празники — Різдво, Купала, Коляда та ін.; разом з тим це пов’язано з віруваннями, за якими в дні великих свят сонце на сході переливається різними кольорами; про це явище кажуть: сонце грає, скаче, купається, стрибає, танцює, гуляє, дрижить, тріпоче, двоїться, кружляє, кланяється, міняється, квітне, красується, до вінця іде, жениться; пор. щодо конкретного свята: на Купала — купа́ється, на Здвиження — здвига́ється, на Різдво (Великдень) — раді́є; мотив сонячної гри відображено у купальських піснях: «Грало сонечко на Івана», «Проти Івана сонце грало», «Рано на Івана сонце грало» тощо; те саме пов’язують із Великоднем, про що зауважує С. Килимник: всі так вірили в це, що, здавалося, сонце грає, чатує, радіє, заглядає всюди, щоб принести щастя й добробут; народ сприймає його буденно в загадці: «Стоїть верба посеред села, розпустила гілля на ціле Поділля»; споконвіку людина розуміла, що сонце є головним рушієм і джерелом життя на землі; воно дає тепло і світло, без нього приходять на землю ніч і зима, а за ними й смерть; боялися заходу сонця, як його смерті (гадали: «Сонце, що заходить, опускається в інший світ, який знаходиться під землею»); раділи сходові сонця, як його народженню; як джерело життя з давніх-давен сонце обожувалося (звідси Бо́же, Святе́ со́нце), уосібнювалося (звідси вислови, де дії сонця уподібнюються діям людини, — «сонечко в дорозі не спіткнеться», «сонце іде на літо, а зима на мороз», «до світу до ночі сонце не стуляє очі»), до нього зверталися, його закликали: «Ой, сонечко, сонечко, виглянь у віконечко: твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть»; пор. у замовлянні: «Добрий день тобі, сонечко ясне! Ти святе, ти ясне-прекрасне; ти чисте, ясне й поважне; ти освіщаєш гори, і долини, і високії могили, — освіти й мене перед усім миром: перед панами, перед попами, перед царями, перед усім миром — добротою, красотою, любощами й милощами!»; про його світлоносне проміння складали загадки («Золотий міст на сотню верст»); його називали батьком: «Сонце — батько, а місяць — вітчим»; раділи весняному й літньому сонцю: «Весняне сонце — як дівчини серце», «Сонечко блисне, сорочечка висхне»; зимове сонце порівнювали, навпаки, з холодним серцем мачухи чи циганської матері: «Зимнє сонце, як мачушине серце», «Так се сонце світить, як цигана мати жалує»; сонця боїться всяка нечиста сила, тому діє вночі; із сонцем пов’язані народні прикмети, — «блідий захід сонця — на негоду», «червоний захід сонця — на погоду», «не лягай спати перед заходом сонця, бо будеш мати страшний сон», «сонце в кругах — до урожаю», див. ще Купа́ла1. Ой звечора вітер віє, а зрання сонце гріє (А. Метлинський); фразеологізми: по́ки со́нце сві́тить, по́ки сві́ту со́нця — довіку, завжди або ніколи; сві́та-со́нця не ба́чити — бути в неволі; 2) уживається як традиційне уособлення того (тієї), хто є джерелом життя, радості, втіхи для когось, тобто коханої людини; пестливими формами називають також маленьких дітей. Нема мого миленького, Нема мого сонця (пісня); Позирав щораз в віконце, Чи не трапиться вона, Його щастя, його сонце (П. Грабовський); Кого я покохала, Стане сонцем той мені (М. Чернявський); 3) (з великої літери) у дохристиянських віруваннях — окремий бог; спочатку, очевидно, богиня (у колядках зустрічаємо часто «жіночі» порівняння: со́нце-княги́ня, со́нце-ма́тір, со́нце-вдова́, со́нце-па́нна); Сонце через калинові й золоті мости приходить у гості до Пана Господаря, якогось світлого бога, можливо, Білобога чи пізніше Сварога, батька Сонця, чи Дажбо́га (див.),про що пише Іпатіївський літопис: «Солнце царь, сын сварогов, є же єсть Дажьбог»; поступово Сонце набирає чоловічих рис, ототожнюючись з Дажбогом; княгиня Ярославна у «Слові о полку Ігоревім» звертається до Сонця як до Господина, отже до Господа (тоді ці поняття ще не розрізнялися); там же Сонце називається «світлим-трисвітлим»; русичі називали Сонце Троя́ном (див.), уосібненням трьох сонць в одному; старовинна назва Сонця або ж його матері — Коляди (можливо, від ко́ло, бо сонце «ходить по колу»); див. ще Коляда́1; ймовірно, що триєдиність Сонця полягає у триосібності (батько Дажбог, мати Коляда і спочатку дочка Сонце, згодом переосмислений син Сонце); слов’яни були ревними сонцепоклонниками, тому до нас дійшли фольклорні «Божі» образи Сонця: святе́, чи́сте, Бо́же, пра́ведне, благові́сне, свято́чне, свяще́нне; пор. у народній пісні: «Сонечко ясне, ти святе, ти прекрасне»; прикмети божества пізніше було перенесено на Христа як Со́нце Пра́вди; відгомоном поклоніння Сонцю є народні вислови («Досить (буде) одного сонця на небі», «Сонце на всіх однаково світить»), а також деякі вірування, — «на Купала (подекуди на Великдень) сонце грає (гуляє, скаче), бо жениться й танцює»; Сонце — це око Боже, вид Божий, тому, щоб удався коровай, співають, аби він був, «як Бог милий, як день білий, як яснеє сонечко»; Божественний образ Сонця зберегли й колядки, у яких «сонце — жінка, місяць — чоловік, зорі — діти»; 4) тільки со́нечко = бе́дрик = бо́жа корі́вка — невеликий жучок круглої або подовженої форми, що має червонувате або жовтувате чи жовтогаряче з чорними цяточками забарвлення; за повір’ям, райська комаха, що літає до неба і передає богові від людей прохання, приносить відповідь, попереджає про небезпеку, прогнозує врожай, тривалість життя людини; пов’язана з магічним числом сім (див.); У сонечка на спині сім плямок, як сім дітей у бога Сонця і сім днів у тижні; не можна душити комаху — це великий гріх; за повір’ям, коли посадити його на руку, він злітає у тому напрямку, куди дівчина піде заміж чи звідки хлопець візьме дружину; при цьому треба приказувати: «Сонечко, сонечко! Одсунь віконечко та скажи мені: куди заміж іти? (де я буду женитися?)», «Бедрик-ведрик, здійми крилонька, полети до сонечка, куди моя доленька» або «Петрику-бедрику, полети й покажи, звідкіль буде жінка!», «Бедрику, бедрику, лети в тую сторону, звідки свати прийдуть!», «Бедрику, бедрику, скажи мені правдоньку, де мій милий проживає, чом до мене не вертає?»; вірили й у те, що комаха може передвіщати дощ, тому примовляють: «Бедрику, бедрику, скажи мені правдоньку, куди буде дощик: чи сюди, чи туди?», «Бедрику золотий, підніми крильця й полети, звідкіль буде дощик, звідтіль буде дощик!»; 5) Со́нце Пра́вди — церковний хрест, оточений колом із сяйвом; його можна часто побачити на фронтонах церков; так звуть також Ісуса Христа, який просвіщає всіх, хто перебуває в пітьмі неуцтва й нерозуму. Може, ще раз Сонце Правди хоч крізь сон побачу (Т. Шевченко). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 564-566.

сонце—мен. сер. роду. центральне небесне свтило сонячно системи. вдбиття вдображення чимсь цього небесного свтила. свтло й тепло що випромнюються цим свтилом. перен. те що дже...Большой украинско-русский словарь
сонце—Сонце центральне тло Сонячно системи язичницьке божество...Велика чи мала літера? Словник-довідник
сонце—сонце загальна назва...Велика чи мала літера? Словник-довідник
сонце—я с.i Центральне небесне свтило Сонячно системи що ма форму ггантсько розжарено кул яка випромню свтло й тепло.До [свт] сонця дуже рано до настання дня.За сонцем у нап...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
сонце—сонце не йди на сонце як маш масло на голов ст...Лексикон львівський
сонце—сонце менник середнього роду загальна назва в астроном Сонце...Орфографічний словник української мови
сонце—сонценца м.em на нц...Орфоепічний словник української мови
сонце—сонцеи нца м. на нц....Орфоэпический словарь украинского языка
сонце—Сонце сонця сонцев em сонцю нцем на сонц em на сонцю сонце! сонця сонець em сонцв...Правописний словник Голоскевича
сонце—А бодай тебе ясне сончко не видло.Прокляття щоб ти умер.Вже сонце у доброго хлопа пднеслося.Давнй спосб мряння дня не дуже рано.Встав до сонця.Встав перед сходом сонця.За...Приповідки або українсько-народня філософія
сонце—Всесяйне свтило сонейко соненько сонечко сонцеграй сонцесвт сонцецвт сонченятко ярило язичницькеФразеологчн синонмиstrong денне свтило золота тарлочка в загадц колсниця с...Словник синонімів Вусика
сонце—свтило дня денне свтило ФР. свтло соняшна погода правди свточ провдна зоря П. тепло приязнь людянсть мо ЯК ЗВ. щастя мо! зронько моя! соненько сонечко....Словник синонімів Караванського
сонце—я с. мол. рон.зневажл. Жнка легко поведнки безпринципна й аморальна повя Сонце окончательна курва повя мньтчиця звдниця стерва Синопсис станславський необовязковий....Словник українського сленгу
со́нце—СОНЦЕ я с. . Центральне небесне свтило сонячно системи що ма форму ггантсько розжарено кул яка випромню свтло й тепло. Термоядерн реакц як вдбуваються в надрах Сонця супр...Словник української мови в 11 томах
сонце—СОНЦЕ я с. Центральне тло сонячно системи що становить собою ггантську розжарену кулю яка випромню свтло й тепло навколо яко обертаться Земля та нш планети.Термоядерн ре...Словник української мови у 20 томах
сонце—я с. Центральне небесне свтило Сонячно системи що ма форму ггантсько розжарено кул яка випромню свтло й тепло. До свт сонця дуже рано до настання дня. За сонцем у нап...Толковый словарь украинского языка
сонце—астр. солнце...Украинско-русский политехнический словарь
сонце—астр.Sun sunshineвдбивати сонце to reflect to blaze back the sunгртися на сонц to bask in the sun to sun oneselfзалитий сонцем flooded with the sunвизначати положення ...Українсько-англійський словник
сонце—Сонца...Українсько-білоруський словник II
сонце—сонца...Українсько-білоруський словник
сонце—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
сонце—Sol...Українсько-датський словник
сонце—em На сонц За сонцем...Українсько-китайський словник
сонце—Sol...Українсько-норвезький словник
сонце—[sonce]Soce астр....Українсько-польський словник
сонце—я n soce затемнення сонця zamienie soca...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
сонце—солнце грське сонце мед. горное солнце за сонцем двигаться по солнцу за сонця при солнце засветло нар....Українсько-російський словник
сонце—Soleil...Українсько-французький словник
сонце—Sol...Українсько-шведський словник
сонце—Найближча до Земл зрка центр.em тло Сонячно системи найсильнше джерело випромнювання що досяга Земл газова куля яка складаться переважно з водню та гелю з невел. домшками...Універсальний словник-енциклопедія
сонце—грти зуби на сонц жарт. Проводити час у несерйозних розмовах перев. надвор. Грють зуби на сонц сказано про жноту що весною в свято посдали пд тином скрекочуть соб Укр. п...Фразеологічний словник української мови