СУМЛІ́ННЯ

СУМЛІ́ННЯ, я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. Хто сумління не має, той правди не знає (Укр.. присл.., 1955, 67); Актриса не почувала за собою ніякої вини. Адже вона нічим не забруднила своє сумління, її ніщо не зв’язувало з фашизмом (Собко, Запорука.., 1952, 20); Кожен діяв так, як йому підказувало його революційне сумління (Гончар, II, 1959, 87); — Я зробив не більше того, що веліло мені моє сумління інженера (Шовк., Інженери, 1956, 369); * Образно. Учителько провінціальна! Нині, І завжди, і навіки ти живеш, Бо ти — сумління, що горить в людині (Рильський, Наша сила, 1952, 66); // чого, чиє, перен. Найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін.; живе втілення чесності, порядності. В поводженні з товаришами він був рівний, надійний, дівчата називали його сумлінням факультету (Гончар, Людина.., 1960, 31). Де твоє́ (у те́бе, ва́ше, у вас і т. ін.) сумлі́ння?; Май (ма́йте) сумлі́ння; Нема́є (нема́) сумлі́ння у те́бе (у вас і т. ін.) — те саме, що Де твоя́ (у те́бе, ва́ша, у вас і т. ін.) со́вість?; Май (ма́йте) со́вість; Нема́є (нема́) со́вісті у те́бе (у вас і т. ін.) (див. со́вість). ◊ Втра́тити (розгуби́ти) сумлі́ння [й честь] — стати безсоромним, підлим. [Золотарьов:] Сумління втратив ти, чи, може, сором. Чи те і друге разом? (Дмит., Драм. тв., 1958, 338); [Лицар:] Гордую тобою я не тим, що хлопка ти, а тим, що на послугах розгубила сумління й честь (Л. Укр., II, 1951, 195); Для заспоко́єння (очи́стки) сумлі́ння — те саме, що Для очи́стки со́вісті (див. очи́стка). Політик говорив ніби до товариства, а властиво для заспокоєння свойого [свого] сумління (Фр., V, 1950, 40); Заговори́ло сумлі́ння у кого, у чому — те саме, що Заговори́ла со́вість (див. загово́рювати); Залиша́ти (зали́шити, лиша́ти, лиши́ти) що на сумлі́нні кого, чиєму — надавати кому-небудь право самому судити про правильність своїх учинків. Вірні чи невірні ці інформації — залишаємо на сумлінні автора листа (Еллан, II, 1958, 165); Із спокі́йним (з чисти́м, з ясни́м) сумлі́нням — будучи переконаним у своїй правоті; спокійно. Кого такі пани люблять, того я з спокійним сумлінням можу не любити (Фр., XIII, 1954, 279); Павло Коваль.. вірно ніс службу на крейсері і тепер з чистим сумлінням залишає море (Кучер, Прощай.., 1957, 10); Іти́ (чини́ти, ді́яти) про́ти вла́сного (свого́) сумлі́ння — робити що-небудь усупереч своїм моральним принципам, переконанням. — Скажіть: ніколи ви не кривили душею? Ні в чому не йшли проти власного сумління? (Гончар, Тронка, 1963, 153); [Лежи́ть] на сумлі́нні кого, у кого, чиєму — те саме, що [Лежи́ть] на со́вісті (див. со́вість). Чому не смієшся ніколи? Чи, може, лежить який гріх Великий на тво́їм сумлінню [сумлінні]..? (Фр., XI, 1952, 28); Кров, яку пролили ми з тобою в бою, На сумлінні у ворога — знаю (Перв., II, 1958, 280); Лиша́тися (лиши́тися) на сумлі́нні див. лиша́тися; Му́ки (доко́ри, докі́р, гризо́ти, гризо́та) сумлі́ння — те саме, що Му́ки (доко́ри, докі́р) со́вісті (див. со́вість). І жах, і сором, і муки сумління не давали їй спокою (Тулуб, Людолови, I, 1957, 332); Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Гончар, III, 1959, 59); Гризоти сумління перетворювалися в його душі на страх перед наступним судом (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175); Не ма́є ні со́рому (ні че́сті), ні сумлі́ння хто; Нема́є (нема́) ні со́рому (ні че́сті), ні сумлі́ння у кого — те саме, що Нема́є ні со́рому, ні со́вісті (див. со́вість). Наші вороги не мають ні честі, ні сумління! (Фр., IV, 1950, 97); Нечи́сте сумлі́ння — те саме, що Нечи́ста со́вість (див. нечи́стий). Правду мовити — мене таки дуже турбує, як ти доїдеш. Особливо моє нечисте сумління докучає мені тепер (Коцюб., III, 1956, 131); Чорні руїни гнітили, як нечисте сумління (Коцюб., II, 1955, 97); Обтя́жувати своє́ сумлі́ння див. обтя́жувати; Проки́нулось сумлі́ння у кого, у кому — те саме, що Заговори́ла со́вість (див. загово́рювати); Ста́ло (ста́не) сумлі́ння у кого — хтось не соромиться робити що-небудь негоже. [Єпископ:] Коли сумління стане — хай втікають [бранці] (Л. Укр., II, 1951,463); Сумлі́ння заму́чило (заму́чить) див. заму́чувати; Сумлі́ння му́чить (му́чило, гризе́, гри́зло, пече́, пекло́ і т. ін.) кого — те саме, що Со́вість му́чить (му́чила, гризе́, гри́зла і т. ін.) (див. со́вість). Мене вже й сумління мучить, що позволив собі таку дорогу приємність (Коцюб., III, 1956, 157); Цілу ніч Юрка гризло сумління, він думав про сестру (Козл., Ю. Крук, 1950, 304); Пече [Дениса] сумління, що покинув батька (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 20); Як вели́ть (підка́зує, нака́зує і т. ін.) сумлі́ння — те саме, що Як вели́ть (підка́зує) со́вість (див. со́вість). Робив він те, що йому веліли, робив так, як підказувало йому сумління (Ле, Опов. та нариси, 1950, 172); — Тепер ти відповіш [відповіси] мені на моє питання, — сказала я йому, — а відтак можеш мене про мене, і в воду кинути, як твоє сумління наказує тобі це (Коб., II, 1956, 300). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 838.

сумління—мен. сер. родуусвдомлення й почуття морально вдповдальност за свою поведнку сво вчинки перед самим собою людьми суспльствомсовесть сущ. жен. рода...Большой украинско-русский словарь
сумління—я с.i Усвдомлення й почуття морально вдповдальност за свою поведнку сво вчинки перед самим собою людьми суспльством моральн принципи погляди переконання совсть. чогоi чиi...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
сумління—сумлння менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
сумління—сумлнняна р. мн.em л...Орфоепічний словник української мови
сумління—сумлна на р. мн. лн....Орфоэпический словарь украинского языка
сумління—Сумлння ння нню на нн...Правописний словник Голоскевича
сумління—Без сумлння чоловкБайдужий на чуже горе й кривду.Взяв його на сво сумлння.Скривдив або убив вдповсть перед Богом.Водою до хочеш лиш сумлння не сполочеш.Значння як сказа...Приповідки або українсько-народня філософія
сумління—совсть по моральн принципи ФР. честь доби хто найчеснша особа....Словник синонімів Караванського
сумління—СУМЛННЯstrong усвдомлення й почуття морально вдповдальност за свою поведнку сво вчинки перед самим собою людьми суспльством СОВСТЬstrong. Панич женяться не по любов а за...Словник синонімів української мови
сумління—СУМЛННЯ я с.Усвдомлення й почуття морально вдповдальност за свою поведнку сво вчинки перед самим собою людьми суспльством моральн принципи погляди переконання совсть.Хто ...Словник української мови у 20 томах
сумління—м conscience докори pangs pricks remourse of conscience...Сучасний українсько-англійський юридичний словник ( І. Борисенко, В. В. Саєнко, Н. М. Конончук, Т. І. Конончук)
сумління—я с. Усвдомлення й почуття морально вдповдальност за свою поведнку сво вчинки перед самим собою людьми суспльством моральн принципи погляди переконання совсть. чогоem чи...Толковый словарь украинского языка
сумління—conscience...Украинско-английский юридический словарь
сумління—Conscienceдокори сумлння remorse compunction...Українсько-англійський словник
сумління—сумленьне...Українсько-білоруський словник II
сумління—Сумленьне...Українсько-білоруський словник II
сумління—сумленьне...Українсько-білоруський словник
сумління—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
сумління—Samvittighed...Українсько-датський словник
сумління—em Муки сумлння Докори сумлння...Українсько-китайський словник
сумління—Samvittighet...Українсько-норвезький словник
сумління—[sumlina]sumienie совстьдокори сумлння wyrzuty sumiena...Українсько-польський словник
сумління—я n sumienie докори wyrzuty sumienia...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
сумління—совесть муки [докори] сумлння угрызения [укоры] совести...Українсько-російський словник
сумління—Samvete...Українсько-шведський словник
сумління—СУМЛННЯ добросовснсть поняття етики що вдобража ставлення ндивда до прац до виконання свох обовязкв перед суспльством середовищем релгю професю смю моральна настанова нд...Філософський енциклопедичний словник
сумління—з чистою спокйною совстю з чистим спокйним сумлнням. Будучи переконаним у свой правот не вдчуваючи гризоти сорому т. н. Пти б у школу та сказати Ось я вернувся й на мину...Фразеологічний словник української мови