ХИЛИТИ

НАГИНА́ТИ(змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо),ГНУ́ТИ,ЗГИНА́ТИ,ВГИНА́ТИ(УГИНА́ТИ),НАХИЛЯ́ТИ,ХИЛИ́ТИ,ПОХИЛЯ́ТИ,СХИЛЯ́ТИ,КЛОНИ́ТИпоет.;ПРИГИНА́ТИ,ПРИХИЛЯ́ТИ(до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін.);НАДГИНА́ТИрозм. (трохи згинаючи, нахиляти). — Док.:нагну́ти,зігну́ти,вгну́ти(угну́ти),нахили́ти,похили́ти,схили́ти,пригну́ти,прихили́ти,надігну́ти. Леонід Семенович.. вхопив гілку яблуні, нагнув її (І. Нечуй-Левицький); Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі (Т. Шевченко); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (В. Сосюра); Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Грабовський); Грона похилили гіллячку (М. Коцюбинський); Теплий вітрець.. схилив до землі білі келехи ромашок (В. Козаченко); Виплива на сині ріки Ясен вечір іздаля — І до ніг йому гвоздики Клонить пристрасна земля (М. Рильський); Червоні лопаті хедера пригинали до серпа важкоколосу пшеницю (Ю. Збанацький); "...Від жалощів у полі квітки в'яли, Дерева з туги верховини До землі прихиляли!" (Панас Мирний). — Пор. 1.гну́ти.

НАХИЛЯ́ТИ(голову, спину, шию),НАГИНА́ТИ,СХИЛЯ́ТИ,ПРИГИНА́ТИ(трохи, не зовсім);ЗГИНА́ТИ(спину, шию, рідко — голову);ПЕРЕГИНА́ТИпідсил.,ПЕРЕХИЛЯ́ТИпідсил. (спину, шию);ХИЛИ́ТИ,ПОХИЛЯ́ТИ,КЛОНИ́ТИпоет. (голову, обличчя, чоло);ОПУСКА́ТИ,ПРИХИЛЯ́ТИ(голову). — Док.:нахили́ти,нагну́ти,схили́ти,перехня́битидіал.пригну́ти,зігну́ти,перегну́ти,перехили́ти,похили́ти,опусти́ти,прихили́ти. Килина мерщій нахилила обличчя (А. Головко); — Сонька? — перепитала молодичка й так нагнула голову, що її підборіддя стало потрійне (Є. Гуцало); За хвилину Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину за кріслом князя (Г. Хоткевич); Низько пригнувши голову, йде (гусак) прямо на неї (А. Дімаров); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (І. Нечуй-Левицький); Добриловський ще раз граціозно і якось м'яко нахилив шию й голову... перегнув пополовині свою тонку фігуру та й сів у крісло (І. Нечуй-Левицький); Чубенко хилив голову й пускав з руки повід (Ю. Яновський); Ото він і пішов.. тихою ступою, похиливши голову, мов задумався (Г. Квітка-Основ'яненко); Клонить обличчя кохане До узголів'я жона (М. Рильський); Її здалося, що всі люди задивлялись на неї, а вона, прихиляючи голову, тихенько здоровкалась з ними (М. Стельмах).

ПИ́ТИщо і без додатка (алкогольні напої),ВИПИВА́ТИ,СПИВА́ТИрозм.,КРУЖА́ТИрозм.,КРУЖЛЯ́ТИрозм.,ХИЛИ́ТИрозм.,ХИЛЯ́ТИрозм.,ВИХИЛЯ́ТИрозм.,СМОКТА́ТИрозм.,ЧЕРКА́ТИ(ЧИРКА́ТИ)розм.,ЦМУ́ЛИТИ(ЦМО́ЛИТИ)розм.,ЧАРКУВА́ТИрозм.,ЧАРКУВА́ТИСЯз ким і без додатка, розм.,КЛЮ́КАТИфам.,СМИ́КАТИвульг.,ЛИГА́ТИвульг.,КРУГЛЯ́ТИдіал.,КУЛИКА́ТИдіал.,КУБРЯ́ЧИТИдіал.;ПИВА́ТИрозм. (часто, не раз);ГЛУШИ́ТИрозм.,ТЯГТИ́(ТЯГНУ́ТИ)розм. (перев. із сл. горілка);ДУ́ТИрозм.,ХЛИСТА́ТИрозм.,ХЛЕБТА́ТИ(ХЛЕПТА́ТИ)розм.,ХЛЕБЕСТА́ТИрозм.,ДУ́ДЛИТИвульг.,ЖЛУКТИ́ТИ(ЖЛУКТА́ТИ)вульг. (у великій кількості);ЗАЛИВА́ТИСЯчим, розм. (надмірно);РОЗПИВА́ТИщо, розм. (разом з ким-небудь);ПОХМЕЛЯ́ТИСЯчим і без додатка (повторно, на другий день). Зібравшися, — всі паненята Ізнов кружати почали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли (І. Котляревський); Дід часом.. випивав перед обідом чарку горілки з перцем (О. Довженко); Згадав він,.. Як в полі-степу срібну чарку спивав В гурті, на прощанні з своїми братами (М. Костомаров); Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (казка); Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); Був тут.. один молоденький..; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв (С. Васильченко); Єпископ, правду мовити, хильнути чарочку любив.. Козак Мамай також.. вмів клюкати й вихиляти.. Умів він дудлити й жлуктати. Кубрячити, смикати й лигати, Кружати.., смоктати, цмулити.., хлебестати (О. Ільченко); Чого то вони не вигадають, аби б гуляти та горілочку смоктати! (Г. Квітка-Основ'яненко); Пан Твардовський в кінці стола З поставця черкає (П. Гулак-Артемовський); Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський); А Бахус пінненьку лигав.. Утер трохи не з піввідерка; Напивсь — і тілько що кректав (І. Котляревський); Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (П. Гулак-Артемовський); Правда, лучалось ярмаркувати, — Із ляхами кожухи на жупани міняти Та й горілочку добре куликати (Д. Мордовець); Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу, щоб не подумав хто: "Мабуть нігде не бував, добрих горілок не пивав, хороших страв не їдав" (Ганна Барвінок); (Бєлін:) Мені.. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку (Я. Галан); Добре дуть, як дадуть (прислів'я); Чи знаєш, він який парнище? На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище (І. Котляревський); Слуги.. хлебтали вина, які щастило вихопити з столу (П. Панч); — Цілу ніч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться (А. Головко); Жлуктав (Семен) з горя горілку, мов корова воду, — пропив навіть останню свою одежину (П. Козланюк); Безбожно жлуктить (гість) усе, окрім кип'ячої смоли. Сам сулію самогону може видудлити (М. Стельмах); — Багаті самогоном заливаються, а ми з голоду пухнемо (Г. Косинка); Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім.. випровадив його (М. Стельмах); В вівторок гості почували справдішнє похмілля й почали похмелятися (І. Нечуй-Левицький). — Пор.напи́тися.

ПИ́ТИ(мати потяг до алкогольних напоїв, регулярно їх уживати);ПИЯ́ЧИТИ,ХИЛИ́ТИрозм.,П'Я́НСТВУВАТИрозм. (постійно напиватися, бути п'яницею);ВИПИВА́ТИ,ПОПИВА́ТИ,ПІДПИВА́ТИрозм. (вживати алкоголь потроху, час від часу);ЗАПИВА́ТИрозм.,ЗАПИВА́ТИСЯрозм. (мати запої). Чутно було, як його годувальник покинув — сумував дуже, а як кинули жінка та дочка, то почав пити (Панас Мирний); — Ви дійшли до того, що почали пиячити (О. Донченко); Хай декому буде наука, Хто хилить, забувши діла, До чого горілка-зміюка Сивуху Кузьму довела (С. Олійник); Почали (люди) п'янствувати, бездіяльничати, красти (Г. Квітка-Основ'яненко); — Пий, пий, — сказала мені мама. — Мабуть, із хлопцями вже випиваєш, то чого рідної матері соромишся? (Є. Гуцало); — Жінка гризе душу й тіло, Мужик попиває (П. Гулак-Артемовський); Сухоти вже давно потроху мучили його, а він пособляв їм, запиваючи іноді (Б. Грінченко); Сей бідолаха не зазнав від колиски доброї хвилини. Часом запивався (О. Кобилянська).

СПРЯМО́ВУВАТИщо (надавати якогось напряму чиїйсь діяльності, дії, розмові тощо),СКЕРО́ВУВАТИ,НАПРАВЛЯ́ТИ,НАПРЯМЛЯ́ТИрідше,ОРІЄНТУВА́ТИу чому;ПОВЕРТА́ТИ,НАВЕРТА́ТИрозм. (до чого, на що — надавати іншого спрямування);ХИЛИ́ТИрозм.,ГНУ́ТИрозм.,ВЕРНУ́ТИрозм. (на що, до чого — зводити розмову до чого-небудь);ПІДВО́ДИТИдо чого (спрямовувати, наближати розмову до бажаного результату). — Док.:спрямува́ти,скерува́ти,напра́вити,напрями́ти,зорієнтува́ти,поверну́ти,наверну́ти,схили́ти,підвести. Спрямовувати діяльність громадських організацій; Спрямовувати зовнішню політику держави; (Наталя:) Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? Чи це ви самі... ну, як би сказати... скеровуєте хід подій? (І. Микитенко); Слова замполіта скерували думки Хаєцького в зовсім несподіване річище (О. Гончар); Мені хочеться встати й двома-трьома словами направити роботу читачів (С. Васильченко); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (С. Журахович); Наливайко зрозумів ці сильні настрої серед повсталих, навертав на своє, але навертав дипломатично (І. Ле); (Шостак:) А! Так ти он куди хилиш! Ти намовляєш мене... (Я. Мамонтов); — Вам і справді не подобається ваше комфортабельне гніздечко? — допитувався Роман. — Ти до чого гнеш? — уже й Христолобенко відчув щось недобре (Є. Гуцало); Як виходила, то дядина стала така добра та тиха — і те мені радить, і друге. І все верне на те, щоб я зосталася (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: "Моя молода ще на припічку кашу їсть!" (А. Головко).

хилити—лю лиш недок.i перех. Нагинати пригинати щонебудь донизу робити похилим нахиляти. Нахиляти посуд щоб напитися або вилити з нього рдину. Звшувати вниз глки стебла вти т....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
хилити—хилити дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
хилити—Хилити хилю хилиш хилять...Правописний словник Голоскевича
хилити—див.em говорити пиячити...Словник синонімів Вусика
хилити—клонити гнути нахиляти при нагинати при на сон тягнути вдаряти в до чого схиляти розмову навертати спрямовувати горлку пити хиляти...Словник синонімів Караванського
хили́ти—ХИЛИТИ лю лиш недок. . перех. Нагинати пригинати щонебудь донизу робити похилим нахиляти. Гарячий втер хилитьнахиля Траву хвилясту стиха до земл П. Кулш Вибр. Ходить вт...Словник української мови в 11 томах
хилити—ХИЛИТИ лю лиш недок. що. Нагинати пригинати щонебудь донизу робити похилим нахиляти.Гарячий втер хилитьнахиля Траву хвилясту стиха до земл П. КулшХодить втер ходить буйни...Словник української мови у 20 томах
хилити—лю лиш недок. перех. Нагинати пригинати щонебудь донизу робити похилим нахиляти. Нахиляти посуд щоб напитися або вилити з нього рдину. Звшувати вниз глки стебла вти т...Толковый словарь украинского языка
хилити—техн. физ. гнуть наклонять сгибать ещ...Украинско-русский политехнический словарь
хилити—To bend to inclineхилити голову to bend ones headмене на сон хилить I am sleepyкуди вн хилить перен.em what is he driving at...Українсько-англійський словник
хилити—Втер хилить жита Хилити на сон На сво хилити...Українсько-китайський словник
хилити—клонить гнуть о деревьях склонять свешивать о ветвях кренить о судне самолте хилити голову клонить голову никнуть головой прям. вешать голову перен. впадать в уныние хил...Українсько-російський словник
хилити—сон дрмота хилить клонить зломив поборов т. н. кого на кого. Хтонебудь засина. Мене мов сон хилить та будять мене хто плачем хто риданням Марко Вовчок Говорить дал неви...Фразеологічний словник української мови