ТЯ́МА

ТЯ́МА, и, ж., розм. Здатність осмислювати що-небудь; кмітливість, тямущість; розум. — Сей Шелевило — брехунець, — дума Хапко, — а проте… Тями йому не бракує: зна, що личко, що ремінець… (Вовчок, VI, 1956, 280); Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги. Як мати з того гріш? Людина не без тями, Надумавсь він горох посіять за житами (Зеров, Вибр., 1966, 431); — Глядіть, люди! — погрожує Салоган. — Їдете [переселятися] в штанях набираних [з купованої матерії], а щоб не позбулись і вибійчаних! Одумайтесь, хто має тяму! (Стельмах, І, 1962, 24); // рідко. Свідомість. Вона почувала, що якийсь туман налягає на її тяму (Н.-Лев., V, 1966, 287). ◊ Без тя́ми: а) нічого не усвідомлюючи, з потьмареною свідомістю. Вона стояла німа, без тями, важко дишучи, безвладна, немов розбита (Фр., VII, 1951, 124); І ходжу я по місту без тями (Сос., І, 1957, 118); б) без пам’яті; в непритомному стані. Василь пішов двором. Щохвилини натикався то на перекинутий ослін, то на якогось без тями п’яного (Хотк., І, 1966, 118); Бра́ти (взя́ти) до тя́ми що — розуміти, усвідомлювати що-небудь. І я та «інженер» почули новину, Що з німцями зайшло в Росії на війну. Не зовсім ще тоді ми це взяли до тями (Рильський, Поеми, 1957, 262); Дохо́дити (дійти́) до тя́ми — осягати розумом що-небудь; розуміти, усвідомлювати. — Явтуше Калениковичу, — вигукує парубок.., — не втручайтеся до наших справ!.. — Бувай здоровий, коли так, — каже Явтух, — з вашими характерами ви ще довго до тями не дійдете! Сам батько сватає, а він пручається!.. (Ю. Янов., II, 1954, 190); Ма́ти тя́му до чого — мати здібності, уміння, хист до чого-небудь. Має тяму до римарства (Сл. Гр.); Нема́є (нема́) тя́ми до чого — немає здібностей, хисту, уміння до чого-небудь. Нема тями й воза помазати (Сл. Гр.); Не при тя́мі — з потьмареним розумом. — А що, Мирон Іванович? — говорить тоді голосно управитель. — Не повно ума, не при тямі, — одказує йому той (Вовчок, І, 1955, 176); Поверну́ти (верну́ти, привести́ і т. ін.) до тя́ми кого: а) повернути до нормального, свідомого сприйняття дійсності. Рип возів, притишені балачки привели його до тями (Панч, На калин. мості, 1965, 113); Вони підняли вгору гвинтівки, тричі вистрілили, і ці постріли привели Орисю до тями (Тют., Вир, 1964, 388); б) вивести з стану непритомності; Поверта́тися (поверну́тися, прихо́дити, прийти́ і т. ін.) до тя́ми: а) повертатися до нормального, свідомого сприйняття дійсності; опам’ятовуватися. [Молибога:] Вони ж зараз не при собі. Їх же морозить од спасіння життя. А як ми їх обігріємо та обласкаємо, тоді вони до тями повернуться (Мик., І, 1957, 311); Через деякий час він з подивом зупиняється біля того ліска, де ще недавно богомільна каша людей кружляла й плакала навколо пройдисвіта-святого. Тут Дмитро трохи приходить до тями і з дороги повертає на витовчену четвертинку Мар’яни (Стельмах, II, 1962, 340); — Чого ж стоїш, Якиме? Сідай на канапу, — запросив Терпило. — Не можу прийти до тями, Данило, — сказав Гузь, сідаючи (Бурл., М. Гонта, 1959, 15); б) опритомнювати. — Набрав [льотчик] висоту, кисню нема, став непритомніти.. При зниженні знову прийшов до тями, посадив літака, навіть не пошкодив (Гончар, Тронка, 1963, 21); При тя́мі й па́м’яті — у повному розумі, свідомому стані. Він до неї говорив, як чоловік при добрім змислі, розсудливо, при тямі й пам’яті (Вовчок, І, 1955, 163); Утра́тити тя́му: а) перестати нормально, свідомо сприймати дійсність. З розгону лобом грюкнувся [тамада] об підлогу. Коліна перегнув, спину зігнув, але тями не втратив: продовжував славити іменинника (Ковінька, Кутя.., 1960, 138); б) знепритомніти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 345.

тяма—Не хватает тямыstrong кому. Дон. Шутл.ирон.em О человеке который не может чегол. понять сообразить. СДГ ....Большой словарь русских поговорок
тяма—мен. жн. роду...Большой украинско-русский словарь
тяма—и ж.i розм.i Здатнсть осмислювати щонебудь кмтливсть тямущсть розум. рдкоi. Свдомсть.Без тями а нчого не усвдомлюючи з потьмареною свдомстю б без памят в непритомному с...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
тяма—тяма менник жночого роду розм....Орфографічний словник української мови
тяма—Тяма ми м...Правописний словник Голоскевича
тяма—память за мойой тями ищы такого не быво...Словник лемківскої говірки
тяма—див.em память...Словник синонімів Вусика
тяма—кмтливсть тямущсть розум ФР. розумння Р. память свдомсть тямка тямок....Словник синонімів Караванського
тяма—РОЗУМstrong здатнсть окремо людини запамятовувати оцнювати обстановку под тощо та вдповдно дяти поводитися звичайний природний стан людсько свдомост УМstrong ЗДОРОВИЙ ГЛ...Словник синонімів української мови
тяма—ТЯМА и ж. розм.Здатнсть осмислювати щонебудь кмтливсть тямущсть розум. Сей Шелевило брехунець дума Хапко а проте. Тями йому не браку зна що личко що ремнець. Марко Вов...Словник української мови у 20 томах
тяма—и ж. розм. Здатнсть осмислювати щонебудь кмтливсть тямущсть розум. рдкоem. Свдомсть. Без тями а нчого не усвдомлюючи з потьмареною свдомстю б без памят в непритомному ...Толковый словарь украинского языка
тяма—розм. тямущсть кмтливстьem apprehension cleverness intelligenceу нього нема тями н до чого he is incapable obtuse fellow a dullard свдомстьem consciousnessбез тями unco...Українсько-англійський словник
тяма—и wiadomo pami повернути до тями odzyska przytomno...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
тяма—разг. понятливость реже соображение сообразительность смышлность сметливость разг. смтка без тями не сознавая бессознательно в беспамятстве без сознания без чувств без п...Українсько-російський словник
тяма—без тями рдше без тямки без тямку в голов. Нчого не усвдомлюючи несамовито. ходжу я по мсту без тями В. Сосюра Прокп. не розбираючи що то вн косить . зайшов в бурян без...Фразеологічний словник української мови