ПАНУВА́ТИ

ПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., над ким-чим, ким-чим, у кому — чому. 1. Мати владу над ким-, чим-небудь. Народився Гордій з давнього панського роду, що звик панувати над мужиком і так виробив у собі цю потребу панувати, що вона передавалася спадщиною від батька до сина (Гр., II, 1963, 44); [Нартал:] Хотів би ти, щоб Карфаген тепера над Римом панував, хоч би й любов’ю? (Л. Укр., II, 1951, 433); Словом, Лукашевич панував Серед моря муки і проклять… Ну, та к бісу! Хто це пригадав? Панували — більш не панувать! (Рильський, II, 1960, 73); // перен. Все охоплювати, заповнювати собою (про пори року, сили, явища природи і т. ін.). Тоді саме весна панувала, і такий то був вечір сильно рожевий (Вовчок, І, 1955, 332); Він згадав .. ту тишу, той спокій, який панував тоді в цьому домі (Н.-Лев., VI, 1966, 87); Холодна осіння ніч цілковито панувала над околицею (Трубл., І, 1955, 82); // перен. Підкоряти собі (природу, сили стихії). Сашко.. вирішив зробитися авіатором, а не моряком. Адже моряк панував тільки над водною стихією, а літун [льотчик] панував над водами, землями і самим повітрям (Смолич, V, 1959, 27); // перен. Переважати в людській свідомості, суспільних стосунках і т. ін. Як в релігії над людиною панує продукт її власної голови, так при капіталістичному виробництві над нею панує продукт її власних рук (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 622); // перен. Охоплювати, володіти (про людські почуття або відчуття). Чутки тискались до вух, рипів голос німецького капрала, панував жах (Ю. Янов., І, 1958, 51); Огей стрепенувся. Тепер ним панував могутній дух легкості (Досв., Вибр., 1959, 337). Панува́ти над собо́ю — уміти стримувати свої почуття, володіти собою. [Люцій (ледве-ледве панує над собою:)] Ти доведеш мене до божевілля, чи до гріха! (Л. Укр., II, 1951, 436). 2. перен. Мати переважне в порівнянні з чим-небудь поширення; безмежно поширюватися. Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум (Коцюб., II, 1955, 228); Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі (Фр., VI, 1951, 276); Кругом панує вільний труд, Бо то вже край — не край загнання, На віки вічні збувся люд Години тяжкого конання (Граб., І, 1959, 309); У родині Горобців панував повний матріархат (Зар., На.. світі, 1967, 15). 3. Бути паном, панею або як пан, пані. Зозуля кувала, Правдоньку казала. Буду сто літ жити, Тебе годувати, В жупані ходити, Буду панувати (Шевч., І, 1963, 226); // Жити, як пан, пані; розкошувати. Сосіди [сусіди] кажуть, що я паную. Я не паную, я гірко горюю (Чуб., V, 1874, 758); [Бичок:] Я тобі скажу, хоч би й про жінку нашого станового, адже вона йому не вінчана, а подивись, як вона панує, краще другої пані! (Кроп., І, 1958, 446). 4. над чим. Підноситися над навколишніми предметами, ландшафтом, місцевістю; височіти. Одного дня по обіді я помаленьку видрався на гору Бріярку. Ця пірамідальна гора панує над усією Щавницею (Н.-Лов., II, 1956, 395); Пануючи над цілим районом казарм та робітничих халуп, густим чорним димом валувала в небо цегельня (Гончар, Таврія, 1952, 145). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 52.

панувати—дсл. недокон. виду що робитиem неперех.Дприслвникова формаem панувавши пануючи. мати владу над ким чимнебудь. перен. мати переважне в порiвняннi з чимнебудь поширення. бу...Большой украинско-русский словарь
панувати—ую уш недок.i надi кимi чимi кимi чимi уi комуi чомуi. Мати владу над ким чимнебудь. перен. Все охоплювати заповнювати собою про пори року сили явища природи т. н. п...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
панувати—панувати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
панувати—Панувати ную нуш...Правописний словник Голоскевича
панувати—владарювати володарювати бути паном у кран царювати над чим володти чим у свдомост домнувати переважати жити паном дло розкошувати над мсцевстю височти пк УЮЧИЙ що пану...Словник синонімів Караванського
панувати—мати владу над ким володарювати про царську владу царювати про поширення чогось домнувати царити....Словник синонімів Полюги
панувати—ВИСОЧТИstrong видлятися висотою мститися знаходитися вище чогось ПДНОСИТИСЯstrong ЗВОДИТИСЯstrong ЗДЙМАТИСЯstrong ПДЙМАТИСЯstrong ПДНМАТИСЯstrong ПДВОДИТИСЯstrong ВИСОЧИТ...Словник синонімів української мови
панувати—ПАНУВАТИ ую уш недок. над ким чим у кому чому. Мати владу над ким чимнебудь.Народився Гордй з давнього панського роду що звик панувати над мужиком так виробив у соб цю...Словник української мови у 20 томах
панувати—ую уш недок. надem кимem чимem кимem чимem уem комуem чомуem. Мати владу над ким чимнебудь. перен. Все охоплювати заповнювати собою про пори року сили явища природи ...Толковый словарь украинского языка
панувати—dominate...Украинско-английский юридический словарь
панувати—To rule to dominate to reign поет.em to sway to command...Українсько-англійський словник
панувати—валадаць запанаваць панаваць улада уладарыць уладаць улядаць...Українсько-білоруський словник II
панувати—Валадаць...Українсько-білоруський словник II
панувати—валадацьзапанавацьпанавацьуладауладарыцьуладацьулядаць...Українсько-білоруський словник
панувати—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
панувати—Herske...Українсько-датський словник
панувати—em...Українсько-китайський словник
панувати—Herske...Українсько-норвезький словник
панувати—[panuwaty]panowa володтиволодти собою panowa nad sob...Українсько-польський словник
панувати—ую уш panowa над собою panowa nad sob...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
панувати—господствовать властвовать владычествовать главенствовать быть во главе рит. торжествовать одерживать верх перен. царить царствовать жить побарски барствовать пановать ...Українсько-російський словник
панувати—Hrska...Українсько-шведський словник