Словник української мови в 11 томах

ЗАВИЛЯ́ТИ

ЗАВИЛЯ́ТИ, я́є, док. Почати виляти. — А Прус хвостом не завиляв, Як, знаєш, лис хвостом виляє (Котл., І, 1952, 160); Раптом, завилявши хвостом, кинувся [песик], мов до знайомого, до якогось.. січовика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 465). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 47.

  1. завиляти—я док.i Почати виляти....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. завиляти—завиляти дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
  3. завиляти—я док. Почати виляти....Толковый словарь украинского языка
  4. завиляти—[zawylaty]...Українсько-польський словник
  5. завиляти—виляти завиляти хвостом. . Хитруючи зволкати щонебудь ухилятися вд чогонебудь. Тому нехай врш мй оцей звучить Як ще одна скарга на тих хто замсть служити виля хвостом С...Фразеологічний словник української мови