Фразеологічний словник української мови

ЗАВИЛЯТИ

виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє.., Як дуже Дойда налягає, І як Чухрай угонку дав (І. Котляревський). 2. Лукавити, лицемірити або підлещуватися до кого-небудь. Лукавий чоловік словами нас голубить.. А ближче придивись ти — і видно, що виля хвостом (Л. Глібов).

  1. завиляти—я док.i Почати виляти....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. завиляти—завиляти дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
  3. завиля́ти—ЗАВИЛЯТИ я док. Почати виляти. А Прус хвостом не завиляв Як знаш лис хвостом виля Котл. Раптом завилявши хвостом кинувся [песик] мов до знайомого до якогось. счовика ...Словник української мови в 11 томах
  4. завиляти—я док. Почати виляти....Толковый словарь украинского языка
  5. завиляти—[zawylaty]...Українсько-польський словник