ДАВИ́ТИ

ДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. да́влять; недок. 1. перех. і на кого — що, у що. Налягати своєю вагою; натискати. Чорногора важким своїм тілом давила землю (Коцюб., II, 1955, 318); Сухе груддя давило на рожеві трубки [посіву], безсилі пробити сіру шкаралупу, вони морщились і жовкли (Панч, В дорозі, 1959, 46); — Може, далі пройдемо, на сухе? — Мені все одно, на мокрому навіть краще — в боки не давитиме (Тют., Вир, 1964, 322). 2. перех., перен. Чинити утиски; гнобити. Почав [пан] нас тіснити, почав давити, — нема життя нашому братові (Мирний, І, 1954, 183); Чим більше він, пролетаріат, давитиме буржуазію, тим шаленіша буде її відсіч (Ленін, 28, 1951, 147); // Гнітити (про почуття, настрій). Важка дума, як камінь, давила її серце (Н.-Лев., II, 1956, 62); Де й поділася та важка зажура, яка давила колись безправного в’язня (Цюпа, Назустріч.., 1958, 276); // Пересилювати що-небудь у собі; приглушувати. Я їх (сльози] давлю, здержую, а вони проти волі так і каплють [капають], так і каплють (Мирний, І, 1954, 89); — Ні, ні! — без жалю давив я у собі всякий протест, — ніяких думок! (Вас., II, 1959, 317). 3. перех. і неперех. З силою натискати; стискати, тиснути. —Не шкреби, дочко, ножем.., — сказала Кайдашиха. — Як же його шкребти, щоб не було чуть!.. — Не дуже дави ножем, моє серденько любе, то горщик не буде скавучать (Н.-Лев., II, 1956, 284); [Петро:] Як то здорово носити таку одежу, щоб вона нігде [ніде] тебе не давила (Мирний, V, 1955,138); Аж ось двері піддалися, і натовп розлютованих панів линув у них, давлячи й штовхаючи один одного (Тулуб, Людолови, І, 1957, 109); * Образно. Просторий кабінет давив його душними обіймами (Ле, Міжгір’я, 1953, 271); // безос. Про почуття болю, стискання (у грудях, серці, голові). — А як було прийде вечір, — знов давить мене в грудях, тяжко мені, наче хто розриває мою душу (Н.-Лев., І, 1956, 63); — Спершу нудило мене, давило під серцем (Мирний, І, 1954, 85); — Голова, знаєш, ніби чужа якась. Отут мені давить і штрика (Вишня, І, 1956, 225). 4. перех. Розплющуючи, нищити (комах та інших дрібних істот). — Задавив уже! — гукнув дід. — Ні, я його [коника] не давив, — і лице малого скривилося (Мирний, І, 1954, 176); Він уже здогадався, хто давив його голубів, але ні разу не заставав убивцю на місці злочину (Донч., І, 1956, 68); // Навалившись, ударом калічити, вбивати. Коли чи п’є [Турн] — не проливає, Коли чи б’є — то вже влучає, Йому людей давить, як мух! (Котл., І, 1952, 193); На Вовка бідного насів [Лев] — Давив його, крутив… (Гл., Вибр., 1957, 57). 5. перех. і без додатка, розм. Умертвляти, стискаючи горло; душити. Не раз бородатих давили [гайдамаки] купців, І коней і крам відбирали (Бор., Тв., 1957, 71); — Чутка ходила, що дівчина задавила Загнибідиху. А глянути на неї — щось не віриться, щоб така давила (Мирний, III, 1954, 144). 6. перех. Те саме, що чави́ти. [Парвус:] Нерон — той був великий виноградар в саду господнім, кетяги достиглі давив, і з їх крові вино робилось (Л. Укр., II, 1951, 349); Вигрібали з землі .. м’ясисті овочі, давили з них сік у казанки (Кучер, Чорноморці, 1956, 129). 7. перех. і без додатка, перен., розм. Морозити, заморожувати. Гуде та виє… розгулявся Морозенко!.. Аж пищить усе, а він, немилосердний, давить (Мирний, IV, 1955, 286); Зима.. віяла завірюхами, морозами давила й занудила мене до смутку (Вас., І, 1959, 248); Снігу ще не було, але морози давили порепану землю (Ле, Ю. Кудря, 1956, 215). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 204.

давити—ДАВИТИstrong ЛЮstrong ИТЬstrong гл.em . Давить сдавливатьem ако же и земл длама сады растить. не длама же тгостью давить. ГБ XIV а перен. Теснить мучитьem и дхъ гснь стп...Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
давити—давлю давиш мн.i давлять недок.i перех. на когоi щоi у щоi. Налягати свою вагою натискати. перех. перен. Чинити утиски гнобити. Гнтити про почуття настрй. Пересилюват...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
давити—давити дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
давити—давити виеsupш даuлат нак.em виu в...Орфоепічний словник української мови
давити—давитие далу виеш далат нак. ви вт....Орфоэпический словарь украинского языка
давити—Давити давлю давиш давлять...Правописний словник Голоскевича
давити—душить удушать топить жарг. надоедать досаждать...Сербско-русский словарь
давити—Iроздавити видавлювати видушувати витискати витискувати вичавлювати гнтити душити задавлюватити затоптувати мулити про взуття муляти надавлювати натискувати пригнтати при...Словник синонімів Вусика
давити—тиснути натискати гнтити ск чавити на смерть душити взуття Д. муляти мулити П. гнобити пригнчувати утискувати пригноблювати пригнтати жагу в соб приглушувати обймами сти...Словник синонімів Караванського
давити—натискати чимсь на щось надавлювати тиснути про взуття стискати муляти мулити фзично когось душити придушувати кого що тснити щоб витиснути ск чавити щоб зробити плоским ...Словник синонімів Полюги
давити—ГНТИТИstrong дяти гнтюче викликати важке й болсне почуття ПРИГНЧУВАТИstrong ПРИГНТАТИstrong рдше ЗГНЧУВАТИstrong ДАВИТИstrong ПРИДАВЛЮВАТИstrong РОЗДАВЛЮВАТИstrong пдсил....Словник синонімів української мови
давити—.strong тиснути витискувати витиснути повитискувати затиснути позатискувати натискувати натиснути понатискувати обтискувати обтиснути пообтискувати притискувати стискуват...Словник чужослів Павло Штепа
давити—давлю давиш мн. давлять недок. перех. на когоem щоem у щоem. Налягати свою вагою натискати. перех. перен. Чинити утиски гнобити. Гнтити про почуття настрй. Пересилю...Толковый словарь украинского языка
давити—физ. давить жать выдавливать...Украинско-русский политехнический словарь
давити—to squeeze to press to squash перехатиem to run over пригнчуватиem to oppress to lie heavy on пересилювати у собem to suppress розм.em про взуттяem to hurt to pinch...Українсько-англійський словник
давити—друк душыць...Українсько-білоруський словник II
давити—Друк...Українсько-білоруський словник II
давити—друкдушыць...Українсько-білоруський словник
давити—em...Українсько-китайський словник
давити—[dawyty]cisn gnie...Українсько-польський словник
давити—давить теснить причинять неудобства боль об одежде обуви о физическом недомогании...Українсько-російський словник
давити—важкий камнь давить душу серце кому. Хтось перебува в гнтючому настро дуже стражда пережива т. н. комунебудь дуже важко. Вона нчого не спитала у доньки. Важкий камнь да...Фразеологічний словник української мови