РІШИТИСЯ

ВИ́РІШИТИ(роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок),ПОСТАНОВИ́ТИ,РІШИ́ТИ,НАДУ́МАТИСЯ,ВИ́МІРКУВАТИ,ВИ́МИСЛИТИ,ВИ́ЗНАТИ,ПОКЛА́СТИ,ПОЛОЖИ́ТИрозм.,ПРИСУДИ́ТИрозм.,РІШИ́ТИСЯрозм.,ПОРІШИ́ТИрозм.,НАВА́ЖИТИрозм.,НАРА́ЯТИСЯрозм.,ПОСТА́ВИТИзаст.,ПРИРА́ДИТИдіал.;ЗАПОВЗЯ́ТИСЯ,ЗАВЗЯ́ТИСЯрозм.,НАПОЛЯГТИ́СЯрозм.,НАПОСІ́СТИСЯрозм.,НАВРА́ТИТИСЯрозм. рідко,НАПОВРА́ТИТИСЯдіал. (твердо вирішити здійснити що-небудь). — Недок.:вирі́шувати,виріша́тирідкопоклада́ти,постановля́ти,ріша́ти,вимишля́ти,прису́джувати,поріша́ти,нава́жувати. — А ми вирішили тікати на батьківщину (З. Тулуб); Вони.. постановили тікати з села на далекі сахарні (І. Нечуй-Левицький); Соломія рішила покористуватись вільним днем та грошима й забігти в Галац — купити Остапові теплу одежинку (М. Коцюбинський); Як виміркував, так і зробив (І. Франко); Павло визнав за краще промовчати (А. Головко); Самі вони були малописьменні, а дочку поклали будь-що вивести в люди (П. Панч); Положили, щоб Оксану одбити в ляха того ж самого вечора (Марко Вовчок); Пішла вона до сусідів Поради просити... Присудили сусідоньки У наймах служити (Т. Шевченко); Їхати з ними учителькою їх дочки рішитись не могла б без великої крайності (Леся Українка); — Ми оце порішили отаманом його поставити (Панас Мирний); (Золотницький:) Я наважив одружити Яся з Наталкою (Б. Грінченко); (Омелько:) Нараялись ми прохати вас, щоб знов прийняли нас на цю зиму у вашу господу (М. Кропивницький); Химочка поставив для себе — вийти в поле цілим селом (Г. Епік); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку (І. Франко); Меланія мовби навмисне заповзялася розвінчати всі його творчі задуми (О. Гончар); Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля, завзявся відплатити йому (І. Франко); Наполігся пан одібрати у мене землю (Словник Б. Грінченка); Вона мене напосілась із світу зігнати (С. Руданський); Гриць навратився не дотикатися до страви (С. Добровольський). — Пор.заду́мати.

НАВА́ЖИТИСЯз інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку),ЗВА́ЖИТИСЯз інфін. і на що,РІШИ́ТИСЯз інфін. і на що, розм.,ПЕРЕМОГТИ́СЯперев. без додатка, розм.,ПОВА́ЖИТИСЯз інфін., розм.;ВІДВА́ЖИТИСЯз інфін. і на що,НАСМІ́ЛИТИСЯз інфін.,ПОСМІ́ТИз інфін.,ОСМІ́ЛИТИСЯз інфін. і рідше — на що,РИЗИКНУ́ТИ(РИСКНУ́ТИрідше)з інфін.,НАСМІ́ТИз інфін., розм.,ДЕРЗНУ́ТИз інфін. і на що, уроч.,ОБІСМІ́ЛИТИСЯперев. без додатка, розм. рідше (знайти в собі сміливість на якийсь учинок). — Недок.:нава́жуватися,зва́жуватися,ріша́тися,перемага́тися,ва́житисязвичайно з н евідва́жуватися,насмі́люватися,смі́ти,осмі́люватися(осміля́тися),ризикува́ти(рискува́ти),дерза́ти,обісмі́люватися. Ніхто не наважився запитати в гостя, чого він такий невеселий (О. Десняк); Ротний кравець довго вагався, доки.. зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги (О. Гончар); Грицько стояв з грудкою, не рішаючись кинути (Панас Мирний); Часом шептала "сину!" і зараз боязко мовкла та оглядалась, чи не почув... Нарешті перемоглася. — Сину!.. (М. Коцюбинський); — Не гадаю, щоб хто поважився зачепити дівчину, пов'язану хустиною Володимира (Юліан Опільський); Він хотів відразу й одружитись тут же, у Кривчику, але Марина не відважилась (Л. Дмитерко); Шляхтянки на велику силу ледве насмілювались обзиватись словом до княгині на її усякі запитання (І. Нечуй-Левицький); Як він посмів сюди прийти, та ще й не сам.. (Є. Гуцало); Тепер рідко хто осмілиться заперечити цю істину (М. Рудь); А сто карбованців — гроші немалі. Не всякий може рискнути (А. Шиян); (Єфрем:) Кому признатись, з ким порадитись?.. Батькові не насмів... (М. Кропивницький).

ПОЗБУ́ТИСЯкого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо),ПОЗБА́ВИТИСЯ,ПОЗБУ́ТИкого, що,ЗБУ́ТИСЯ,ЗБУ́ТИкого, що,ВІДБУ́ТИкого, що, рідше,УСУ́НУТИкого, що,ВИ́ЗВОЛИТИСЯвід кого-чого,ПОДОЛА́ТИ(ПОДОЛІ́ТИрідко)що,ЛІКВІДУВА́ТИщо,ВІДЧЕПИ́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДВ'ЯЗА́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДЧАХНУ́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДКАРА́СКАТИСЯкого, чого, від кого-чого, розм.,СКАРА́СКАТИСЯрозм.,СПЕ́КАТИСЯрозм.,ЗДИ́ХАТИСЯрозм.,ЗДИ́ХАТИщо, діал.;ЗЖИ́ТИ(ІЗЖИ́ТИрідко)що,УТРА́ТИТИ(ВТРА́ТИТИ)що,ЛИШИ́ТИСЯчого, заст.,РІШИ́ТИСЯчого, заст. (частково або повністю позбутися якихось якостей, властивостей, ознак тощо);ПОКІНЧИ́ТИз чим (остаточно). — Недок.:позбува́тися,позбавля́тися,збува́тися,збува́ти,відбува́ти,усува́ти,визволя́тися,дола́ти,подо́луватирідколіквідува́ти,відв'я́зуватися,відкара́скуватися,зди́хуватися,зжива́ти(ізжива́ти),утрача́ти(втрача́ти),лиша́тися,ріша́тися. По від'їзді Коровайного Андрій никав, не знаючи, як позбутися гнітючих думок, як веселіше глянути на світ (Д. Бедзик); Чого тільки тепер не виробляєш, щоб посухи тої позбавитися! І ранні пари, і угноєння, і бур'яни нищиш, і землю підпушуєш, і просапні тобі рослини сієш... (Остап Вишня); Він уже одну біду з голови позбув (Леся Українка); Тому не треба лягати, хто хоче від хворості збутись (прислів'я); Не хились додолу, зраджений козаче,.. Кинь свій жаль нікчемний, без вагання збудь! (П.Грабовський); Було чи яке судове ледащо вчепиться, то я вмію лагідненько його малими грішми відбути (Ганна Барвінок); Я постараюсь усунути всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (І. Франко); Наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря... (Л. Смілянський); В Україні ще треба чимало зробити, подолати багато застарілого, заскорузлого — навіть і в свідомості (з газети); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); — Усяке непорозуміння дуже легко ліквідувати, коли ти зустрічаєшся з уявлюваним противником не тільки в цехах (Ю. Шовкопляс); Баба в хатині ніяк від цигана не відчепиться (Григорій Тютюнник); Здавалось би з першого погляду, що Яновський ніби трудився над оповіданням чи віршем українською мовою виключно, щоб відв'язатися від моєї настирливості (І. Ле); Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його (Л. Яновська); Спіймавши себе на думках про грішний світ, Покута, намагаючись їх відкараскатися, покрутив головою, поворушив молитовно губами і почав до церкви бити поклони (П. Панч); Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було; бо, на случай, набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся (А. Свидницький); Слава Богові, що Юрась уже перебув своє з віспою, спекався вже врешті (М. Коцюбинський); (Хома:) Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (М. Кропивницький); — Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю, — а чи м'якенька, а чи зелененька... (Марко Вовчок); Своє сільське ім'я Мелашка вона давно зжила — стала солідною міською Меланією Григорівною (з газети); І довго й слова він не міг сказати, Лиш бився в груди, мов зовсім утратив Дар мови (І. Франко); Бабка в гріб уже ступала — Ізісохла, ізів'яла, І лишилася краси (С. Руданський); (Митродора:) Ти вже за своїми химерами всього розуму рішився! (В. Самійленко); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити.. з неписьменністю і темрявою (І. Цюпа).

рішити(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem ршивши...Большой украинско-русский словарь
рішити(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem ршивши...Большой украинско-русский словарь
рішитися—див.i ршатися....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
рішитися—ршитися зважитися ст Отут звичайно я мусв ршитися на один смливий крок який ранше уплянував сховатися в шафу з убранням Керницький...Лексикон львівський
рішитися—ршитися дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
ріши́тися—РШИТИСЯ див. ршатися. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
рішитися—РШИТИСЯstrong див. ршатися...Словник української мови у 20 томах
рішитися—див. ршатися....Толковый словарь украинского языка
рішитися—[nszytysja]decydowa si...Українсько-польський словник
рішитися—ршитися позбутися розуму ума глузду. Втратити здатнсть нормально мислити дяти т. н. збожеволти. Вс так звикли звикли бачити його без подружжя що надзвичайно здивувалися ...Фразеологічний словник української мови