РОКОТАТИ

БАСИ́ТИрозм. (говорити, співати, сміятися басом);РОКОТА́ТИ(РОКОТІ́ТИрідше)(низьким, розкотистим голосом). — Ей ти, носатий, купи у мене зайця! — басив з середини молодий голос (М. Коцюбинський); — Замовч. Ані писни, — глухо рокотів на нього Бовдюг (Григорій Тютюнник).

ГРИМІ́ТИ(про грім — утворювати гучний, різкий звук),ГРИМОТА́ТИпідсил.,ГРИМОТІ́ТИпідсил.,ГУРКОТА́ТИпідсил.,ГУРКОТІ́ТИпідсил.,ГРИМКОТІ́ТИпідсил. розм.,ГУ́РКАТИрозм.,ГУРЧА́ТИрозм.,ГРЮКОТА́ТИпідсил.,ГРЮКОТІ́ТИпідсил. розм.,ГРЮ́КАТИрозм.,ГРЯ́КАТИрозм.;ТОРОХТІ́ТИ,ТАРА́ХКАТИрозм.,ТАРАХКОТІ́ТИпідсил. розм.,ТРА́ХКАТИрозм.,ТУРКОТА́ТИ,ТУРКОТІ́ТИрозм. (розкотисто);СТУГОНІ́ТИ,РОКОТА́ТИ,РОКОТІ́ТИрозм. (одноманітно, притишено);ВИГРИМЛЯ́ТИрозм. (з інтервалами). — Док.:гри́мнути,гримону́ти,гу́ркнути,грю́кнути,грюкону́типідсил.гря́кнути,торо́хнути,тара́хнути,тра́хнути. Гримів, торохтів грім (Г. Квітка-Основ'яненко); (Петро Чалий:) Грім гримотить, дощ шумить (М. Костомаров); Далеко десь, неначе під землею, Грім гуркотав (І. Франко); Грім гуркотів безперестанку (І. Нечуй-Левицький); А другий грім — другим ще далі гримкоче (П. Тичина); Громом за горою гуркає пітьма (С. Голованівський); Грім гурчав, аж брязкотіли шиби (Панас Мирний); Грюкоче десь ще грім, А вже сонце мир весь буде Пишним сяєвом своїм (І. Манжура); Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка (В. Сосюра); Шугали блискавки і грякали громи (С. Чорнобривець); Хмара насунула ближче, в хаті стемніло, десь тарахнув грім (Л. Яновська); От блискавка блисне і грім як не трахне! (І. Франко); Десь вдалині глухо туркоче, вигримля грім, спалахнуть блискавиці (К. Гордієнко); Десь в тій стороні, де Дніпро, стугонить грім (І. Цюпа); Грім так і рокотить, а блискавка аж очі палить (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 1.ба́хнути.

ГУРКОТА́ТИ(створювати гуркіт),ГУРКОТІ́ТИ,ГРИМІ́ТИ,ГРИ́МАТИ,ГРИМОТА́ТИ,ГРИМОТІ́ТИ,ГРЮ́КАТИ,ГУ́РКАТИрозм.,ГУРЧА́ТИрозм.,ГРЮКОТА́ТИпідсил. розм.,ГРЮКОТІ́ТИпідсил. розм.,ГУ́КАТИрозм.,ГОРГОТА́ТИрозм.,ГОРГОТІ́ТИрозм.,ГРЯ́КАТИрозм.;РОКОТА́ТИ,РОКОТІ́ТИ(монотонно);ВИГРИМЛЯ́ТИрозм.,ВИГРИ́МУВАТИрозм. (з інтервалами). — Док.:гу́ркнути,гри́мнути,гримону́ти,грю́кнути,грюкону́ти,гу́кну́ти,гря́кнути,гря́нути. Ритмічно, невтомно гуркоче конвеєр, і здається, що мчить на всіх парах казковий підземний поїзд (О. Донченко); Гриміли на вулиці мотори, скреготало залізо гусениць (П. Загребельний); Гармати гримають над морем (І. Гончаренко); Поїзд стогне в дорозі, гримоче за соту верству (Я. Шпорта); На широкій вулиці все кудись поспішають візники, грюкають далекі трамваї (Г. Епік); Гармати гуркали від краю до краю, і чим далі в поле, то їхні залпи зливались в єдиний потужно-тремтливий гул (О. Гончар); Тонко, по-комариному гуде електромотор, гурчить лебідка зубчатками (І. Волошин); Млин мій ходором іде І грюкоче, і гуде (Я. Щоголів); Гукають паровози за гаєм голубим (В. Сосюра); У млині якось змовкли всі. Лише ґорґотів камінь (А. Головко); Один за одним стали грякати в порту важкі снаряди (О. Гончар); Грянув барабан, мов о стінку горохом сипнув (І. Франко); Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (І. Волошин). — Пор. 1.ба́хнути, 1.гуді́ти, 1.сту́кати, 1.торохті́ти.

ЛУНА́ТИ(про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним),ЛИ́НУТИпоет.,ЛЕТІ́ТИ,ЛИ́ТИСЯ,НЕСТИ́СЯ,ПІДНО́СИТИСЯ,ТЕКТИ́,ІТИ́(ЙТИ́),ПЛИСТИ́,ПЛИВТИ́,ПЛИ́НУТИ,УДАРЯ́ТИ(ВДАРЯ́ТИ)підсил.,РОЗРИВА́ТИСЯпідсил.,РОЗТИНА́ТИСЯпідсил.,ВИРИВА́ТИСЯ,ПІДІЙМА́ТИСЯ(ПІДНІМА́ТИСЯ)(перев. зі сл. голос, гомін, спів і т. ін.);РОЗНО́СИТИСЯ,ПРОНО́СИТИСЯтільки 3 ос. (миттю розноситися),ЛІТА́ТИ,РОЗТІКА́ТИСЯ,РОЗХО́ДИТИСЯ(РОЗІХО́ДИТИСЯрідко),РОЗЛЯГА́ТИСЯ,РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ,РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ,РОЗКО́ЧУВАТИСЯ,РОЗДАВА́ТИСЯрідше,РОЗПОЛО́НЮВАТИСЯрідше (в різні боки);РОКОТА́ТИ(РОКОТІ́ТИрідко)(про рокітливі звуки);ПРОРІ́ЗУВАТИ,ПРОРІЗА́ТИ,ПРОНИ́ЗУВАТИ,ПРОТИНА́ТИ(несподівано різко лунати, порушуючи тишу);ПРОРИВА́ТИСЯ(долаючи шумовий бар'єр, ставати чутним);ПРОБІГА́ТИ,ПРОКО́ЧУВАТИСЯ(раптово виникаючи, поширюватися);РОЗЛУ́НЮВАТИ(поширюватися луною);ПА́ДАТИрозм. (перев. про різкі, уривчасті звуки). — Док.:пролуна́ти,поли́нути,полеті́ти,поли́тися,понести́ся,піднести́ся,потекти́,піти́,поплисти́,попливти́,уда́рити(вда́рити),розірва́тися,розітну́тися,ви́рватися,підійня́тися(підня́тися),рознести́ся,пронести́ся,розтекти́ся,розійти́ся,розлягти́ся,розстели́тися,розкоти́тися,розда́тися,розполони́тися,прорі́зати,прониза́ти,протну́ти,протя́ти,проляща́ти,прорва́тися,пробі́гти,прокоти́тися,упа́сти(впа́сти). Пісня лунала широко і бурхливо, як молода повінь (О. Гуреїв); Лине пісня в гаю солов'їна (В. Сосюра); Летів — розлягався той (батьків) вигук аж у край на Ланове, на Ставище (Є. Кротевич); Не хотілося їй зараз нічого, крім одного, — щоб пісня не кінчалась ніколи, щоб лилася й лилася отак, як вічна молодість, як її невгасиме перше кохання... (О. Гончар); Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу й там десь ніби губились (О. Кобилянська); За місто, за села, за труд стариків Весільний, веселий підноситься спів (П. Усенко); І пісня текла, мов дзюрчання ключа (В. Бичко); Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Яновський); Мелодія пливла над сонними дахами, і дивно було чути її цієї темної ночі (О. Донченко); Хвильки звуків пливуть у дзвінкій тиші долини (С. Чорнобривець); Пісня розлягається. Всі люди збираються в одну купу і зазирають за кон, звідкіля плине пісня (І. Карпенко-Карий); От вдаряє акорд.., зразу стає спокійно і затишно (Ю. Смолич); За плечима у юрми билось і розривалось голосіння Маланки та плач жіночий (М. Коцюбинський); З того часу двічі на день над глибокою балкою розтинався голосний шкільний дзвоник (В. Кучер); З самого глибу душі виривається пісня і так любо ллється, так виливається поволі (Панас Мирний); І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський); Нестямний крик пронісся над пасікою і помчався у ліс (Панас Мирний); Долинами пісня літає (Ю. Яновський); А з дверей троїцької церкви.. розтікався прекрасний християнський спів (М. Стельмах); То не срібний дзвоник дзвонить, то її (Галі) голос розходиться по двору (Панас Мирний); Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого, то спільно лунають (Леся Українка); Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (С. Васильченко); О шостій годині, з першими вибухами в скелях, що гучною луною розкочувались по околицях, він ішов до котлована (Г. Коцюба); Щось важке упало, стукнуло — роздалася луна навкруги... (Панас Мирний); Пісня лине від серця .. Мов весняна ріка, розполонилися голоси (К. Гордієнко); На млинах вода шумить, стогне, рокоче... (Панас Мирний); Глядів (Борис) на бистро пливучу чисту воду, що стиха рокотіла, б'ючись об каміння (І. Франко); Час од часу тишу ночі прорізував хрускіт крижин, що ламалися на залізних хребтах передмостових "сторожів" (А. Шиян); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (С. Васильченко); Ніч протинають залпи, крики... (В. Сосюра); Чистий дівочий сопрано, мов золотою ниткою, прорізав оксамитно чорну тишу (Дніпрова Чайка); Раптом крізь шум заводу проривається зойк (І. Микитенко); Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (В. Бабляк); Наче й тихі стояли дуби та клени і ясени, а все ж над лісом прокочувався таємничий, лякаючий шепіт (А. Шиян); Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С. Олійник); З туману, як з хмари, плив голос і падав між люди (М. Коцюбинський); Дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). — Пор.доно́ситися.

I.ШУМІ́ТИ(видавати, утворювати шум),ШУМУВА́ТИрідше,ГОМОНІ́ТИ,РОКОТА́ТИ. Це була звичайна липа. Старезна, дуплиста й порохнява липа. І це вона заставила зеленою короною небо й шуміла (І. Багряний); Ішов міський вечір: фаркали ліхтарі, шумувало на тротуарах (М. Хвильовий); Тиша. Тільки чути, як десь за стіною схлипує піаніно, а за вікном гомонить місто (Ю. Мушкетик); Поліський ліс, як спів Бояна, Рокоче гнівно, войовниче (В. Мордань). — Пор. I. 1.шум.

рокотати—дсл. недокон. виду що робитиem неперех.Дприслвникова формаem рокотавши рокочучирокотатьДеепричастная формаem рокотав рокоча...Большой украинско-русский словарь
рокотати—очу очеш рдкоi рокотти очу отиш недок.i Утворювати розкотист монотонн звуки рокт.Рокотати славу комуi прославляти оспвувати когонебудь. Лунати звучати про роктлив звуки...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
рокотати—рокотати дслово недоконаного виду рдко...Орфографічний словник української мови
рокотати—Рокотати кочу кочеш кочуть...Правописний словник Голоскевича
рокотати—див.em гримти звучати кричати...Словник синонімів Вусика
рокота́ти—РОКОТАТИ очу очеш рдко РОКОТТИ очу отиш недок. . Утворювати розкотист монотонн звуки рокт. Здиблюючи землю бушував рокотав ураганний вогонь Стельмах Вел. рдня Вста наро...Словник української мови в 11 томах
рокотати—РОКОТАТИ очу очеш рдше РОКОТТИstrong очу отиш недок. Утворювати розкотист монотонн звуки рокт.Здиблюючи землю бушував рокотав ураганний вогонь М. СтельмахВста народ гудут...Словник української мови у 20 томах
рокотати—див. грохати колотити трахати...Словник чужослів Павло Штепа
рокотати—Рокотать рокотатиstrong издавать мелодичный звук Боянъ же брате не соколовь на стадо лебеди пущаше нъ своя вща пръсты на живая струны въскладаше они же сами княземъ с...Слово о полку Игореве - словарь-справочник
рокотати—гучаць грымець...Старабеларускі лексікон
рокотати—очу очеш рдкоem рокотти очу отиш недок. Утворювати розкотист монотонн звуки рокт. Рокотати славу комуem прославляти оспвувати когонебудь. Лунати звучати про роктлив з...Толковый словарь украинского языка
рокотати—To roll to roar...Українсько-англійський словник
рокотати—вуркатаць...Українсько-білоруський словник II
рокотати—Вуркатаць...Українсько-білоруський словник II
рокотати—вуркатаць...Українсько-білоруський словник
рокотати—tylko osoba warcze hucze...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)