Фразеологічний словник української мови

ВТРАТИТИ

втра́тити па́мороки (тя́му, па́м’ять). Знепритомніти. Він втратив памороки і тільки тоді опам’ятався, як почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби аж цокотять (І. Нечуй-Левицький); Тями не втратив (тамада): продовжував славити іменинника (С. Ковалів); Упав я на токовище, хочу крикнути, та не можу: дух забило. Потім хотів себе мацнути за бік — і втратив пам’ять (Григорій Тютюнник). загуби́ти па́м’ять. Його думки були далеко, дуже далеко, він проговорив кілька слів ніби румунською мовою й знов загубив пам’ять (Ю. Яновський). втрача́ти / втра́тити ґрунт під нога́ми. Переставати бути впевненим у собі, в своїх силах, бути позбавленим того, на чому тримається суспільне чи службове становище, світогляд і т. ін. Усі перевертні (пани) почували своє велике горе, що вони вже втратили усі.. “рухомі й лежачі добра” та маєтності на Україні, може й навіки, втратили народний ґрунт під ногами (І. Нечуй-Левицький). втрача́ти / втра́тити лік чому. 1. Перестати рахувати, збиватися в підрахунках. — Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М. Руденко). 2. Чого-небудь дуже багато. — Я втратила лік його зрадам (А. Дімаров). втрача́ти / втра́тити фо́рму. Переставати бути здатним найкраще виявляти сили, вміння, здібності і т. ін. — Спортом, спортом треба займатись,— одразу ж зауважив професор.— Передчасно втрачаєте форму, ще дівчата подумають, що лінтюх (ледащо), а ви ж трудяга, я певен (О. Гончар). втрача́ти (губи́ти) / втра́тити (загуби́ти) рівнова́гу. Перебуваючи в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., виявлятися нездатним зберігати спокій, самовладання, терпіння. Хлопець мовчки вислухав вичитування і, не сказавши ні слова, намірився вийти з кабінету. — Ти розумієш, що поводився недостойно? — втрачаючи рівновагу, промовив директор (І. Багмут); Один тільки Григорій не втратив душевної рівноваги (О. Довженко); Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огидою й майже ненавистю поглянула на безтурботного Тихона (К. Гордієнко); З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона (Мотря) загубила моральну рівновагу (М. Коцюбинський). втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову. 1. Ставати нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації). Звірячий жах ганяв його по хаті, од дверей до дверей, а він намагавсь гамувати його і весь тремтів.— Не втрачай голови...— говорило щось у ньому (М. Коцюбинський); (Романюк:) Не бійся: твій тато не з тих, хто голову губить... (О. Корнійчук); Та не було часу на бідкання, а Мстислав не був з тих, що тратять у скруті голову (Ю. Опільський); Я сам голову згубив — скочив на ноги та як гукну на повний голос: “Браво, Манюрка!” (Ю. Яновський); Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях, і ми зовсім стратили голову та живемо як у тяжкому сні (М. Коцюбинський); // Переставати реально, об’єктивно сприймати й оцінювати факти, дійсність. Гітлер, зірвавши великий куш, утратив голову: він гнав час, мов перекладну тройку на поштовій дорозі (О. Сизоненко); // Напружено думати втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд). 1. Переставати нормально мислити, поводитися; ставати божевільним. — Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де ж таки — ходить та й ходить, аж до сусідньої області забивається, гасає, як той Марко по пеклу (Ю. Яновський); Хто глянув би збоку на цей розгардіяш, міг би подумати, що тут люди втратили глузд і тільки шаленіють, не тямлячи себе, замкнуті в цій клітці, сповнені пекучої задухи (О. Гончар); — Вона стратила розум, збожеволіла,— загомоніли молодиці (І. Нечуй-Левицький); Якого страху набралася вона тоді в поганім тім млині, мало розуму не стратила (О. Кобилянська); (Маруся:) Моя мати! Тут, в Цареграді! Ні! Я доспівалась... Я з горя притужила тінь своєї матері... Мабуть, вмерла моя мати!.. Боже мій, поможи мені! Я, здається, стратила розум (О. Левада). 2. Бути неспроможним обдумано діяти у складній ситуації; губитися. — Усі знають, що Софроній, хитрющ

втратити—втратити дслово доконаного виду не...Орфографічний словник української мови
втратити—втратити утратитичу аuтиеsupш нак.em трат а...Орфоепічний словник української мови
втратити—тратиетие утратити ачу атиеш нак. трат аттеи....Орфоэпический словарь украинского языка
втратити—Втратити рачу ратиш тять не втрать не втратьте...Правописний словник Голоскевича
втратити—ВИТРАЧАТИstrong нерозважливо марно використовувати щонебудь для чогось ТРАТИТИstrong РОЗТРАЧУВАТИstrong ВИТРАЧУВАТИstrong МАРНУВАТИstrong МАРНОТРАТИТИstrong ПЕРЕВОДИТИstr...Словник синонімів української мови
втратити—ВТРАТИТИstrong див. утрачати...Словник української мови у 20 томах
втратити—Втратити. Запзнитися на позд. Коби не втратити позду до Львова Галп ....Українська літературна мова на Буковині
втратити—недок.em втрачати док.em втратитиto lose право повагуem to forfeit часem to waste волосся зуби листяem to shed надюem to give upвтратити авторитет to lose authorityвтрат...Українсько-англійський словник
втратити—страчваць...Українсько-білоруський словник II
втратити—Страчваць...Українсько-білоруський словник II
втратити—страчваць...Українсько-білоруський словник
втратити—em втрачати...Українсько-китайський словник
втратити—[wtratyty]...Українсько-польський словник
втратити—утратити ачу атиш straci utraci...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
втратити—сов. от утрачати...Українсько-російський словник