Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

УПОВНОВАЖЕННЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

уповноваження – повноваження Не думайте, що ці іменники синоніми. Різниця між ними є, і не тільки значеннєва. Уповноваження – надання комусь прав діяти від імені того, хто це доручає. Одержати уповноваження на проведення ревізії. “Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання” (Михайло Коцюбинський). Повноваження – це самі права, надані для здійснення чогось. “Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові” (Віталій Логвиненко). Уповноваження звичайно вживається в однині, а повноваження – і в однині, і в множині (переважно). Помилка полягає в тому, що дехто слово уповноваження ставить замість повноваження. “Скоро депутати складуть свої уповноваження”, “Уряд надав послові широкі уповноваження”. В обох цих реченнях треба було вжити іменник повноваження.

  1. уповноваження, повноваження—УПОВНОВАЖЕННЯ ПОВНОВАЖЕННЯ Уповноваження р. мн. ень. Надання комунебудь права дозволу дяти говорити вд чийогось мен. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладат...Літературне слововживання