Літературне слововживання

УПОВНОВАЖЕННЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

УПОВНОВАЖЕННЯ – ПОВНОВАЖЕННЯ Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський). Повноваження. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).

  1. уповноваження, повноваження—уповноваження повноваження Не думайте що ц менники синонми. Рзниця мж ними не тльки значеннва. Уповноваження надання комусь прав дяти вд мен того хто це доруча. Одерж...Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)