Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

НАПАМ’ЯТЬ, НА ПАМ’ЯТЬ

напам’ять – на пам’ять Розрізняються написанням. Напам’ять (прислівник) – з пам’яті, не дивлячись у текст. Виступає як одне слово. “(Неріса:) Певне, вже й сусіди напам’ять вивчили оту промову про викуп мій” (Леся Українка), “Дмитро майже напам’ять знав, хто що має і як живе” (Андрій Гудима). На пам’ять (іменник з прийменником). Обидва слова пишемо окремо. “Часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять” (Михайло Коцюбинський), “Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам подільської Вулиги” (Олесь Гончар).

  1. напам’ять, на пам’ять—НАПАМЯТЬ НА ПАМЯТЬ Напамять присл. З памят не дивлячись у текст напамять вивчити. Вн зна напамять майже вс т врш як вчила в гмназ його сестра Ю.Смолич Дмитро майже напам...Літературне слововживання