Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
МОНСЕНЬЙОР, СЕНЬЙОР, СИНЬЙОР
Я натрапив у тексті на слова сеньйор і синьйор. Це, бува, не граматична помилка? Ні, все правильно. Сеньйор – 1. У Західній Європі часів середньовіччя – великий землевласник, феодал, котрий мав усю повноту влади на території, що йому належала. 2. В Іспанії та іспаномовних країнах – чоловік, пан (звичайно приєднується до прізвища або імені). Похідні: сеньйораж, сеньйоральний, сеньйорен-конвент. Синьйор – в Італії – чоловік, пан (додається теж до прізвища чи імені). Монсеньйор – титул, який за середньовіччя вживали у Франції, звертаючись до герцогів, перів, нині використовують під час звернення до вищого католицького духовенства. В Іспанії та іспаномовних країнах заміжню жінку звуть сеньйорою, а дівчину – сеньйоритою. В Італії заміжня жінка – синьйора, а дівчина – синьйорина.