Українська літературна мова на Буковині

ВЕГЕТУВАТИ

Вегетува́ти, перен. Жити рослинним життям, без високих прагнень, поривань. Тепер я лиш вегетую і коли і забралась я знов до якоїсь нової праці, то лише одиноко під впливом його [брата Володимира] пам'яті, котрому праця була в житті - все і всім і котрого остаточно і сама пожерла (Коб., Слова..., 287)// пол. wegetować - 1) виростати, рости, 2) перен. жити сутужно, животіти, wegetacja - 1) вегетація, 2) животіння.

  1. вегетувати—Вегетувати жити животти []...Словник з творів Івана Франка
  2. вегетувати—ВЕГЕТУВАТИ у недок.Рости розвиватися про рослини.Бологчний спокй трива до середини зими коли рослина навть помщена в теплицю вегетувати не буде з журн.Псля збирання врожа...Словник української мови у 20 томах
  3. вегетувати—Животти виживотти зживотти проживотти завмирати завмерти позавмирати див. чахнути...Словник чужослів Павло Штепа