Словник української мови в 11 томах

ШТУРМУ́ЮЧИЙ

ШТУРМУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до штурмува́ти. 2. у знач. ім. штурму́ючий, чого, ч. Той, хто штурмує що-небудь. Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих усе вглиб і вглиб, немов старанно вимощував, бракував своїм вогнем дорогу батальйонові вперед (Гончар, III, 1959, 242). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 551.

  1. штурмуючий—вд дсловаem штурмуватиштурмующий...Большой украинско-русский словарь
  2. штурмуючий—а е. Дприкм. акт. теп. ч. до штурмувати. у знач. м.i штурмуючий чого ч. Той хто штурму щонебудь....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. штурмуючий—штурмуючий дприкметник вд штурмувати штурмуючий менник чоловчого роду стота учасник штурму...Орфографічний словник української мови
  4. штурмуючий—ШТУРМУЮЧИЙ а е.Який штурму щонебудь у знач. м. штурмуючийstrong чого ч. Той хто штурму щонебудь.Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих усе вглиб вглиб немов ста...Словник української мови у 20 томах
  5. штурмуючий—а е. Дприкм. акт. теп. ч. до штурмувати. у знач. м. штурмуючий чого ч. Той хто штурму щонебудь....Толковый словарь украинского языка
  6. штурмуючий—[szturmujuczyj]szturmujcy вд штурмувати...Українсько-польський словник