Словник української мови в 11 томах

ЧУДІ́ЙКА

ЧУДІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до чуді́й. Коли він проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 122). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 374.

  1. чудійка—мен. жн. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. чудійка—и ж.i розм.i Жн. до чудй....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. чудійка—чудйка менник жночого роду стота розм....Орфографічний словник української мови
  4. чудійка—ЧУДЙКА и дав. мсц. ц ж. розм.Жн. до чудй.Коли вн проходив повз Сахно повз цю чудйку що запросила лкарв до померлих людей вона ця чудйка спинила його за руку Ю. Смолич....Словник української мови у 20 томах
  5. чудійка—и ж. розм. Жн. до чудй....Толковый словарь украинского языка
  6. чудійка—см. чудачка...Українсько-російський словник