ЧАВИ́ТИ

ЧАВИ́ТИ, влю́, виш; мн. ча́влять; недок., перех. 1. Наступати на щось, придушувати ногами, топтати що-небудь. Гнат Голод ішов похмурий і байдуже чавив широкими підошвами прикраси весни (Панч, В дорозі, 1959, 45); Кінь скаче на луки, чавить копитами траву, аж бризкає з неї сік (Тют., Вир, 1964, 69); Чавлячи старими черевиками рідку грязюку, вона трудно пішла в напрямі лісу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 380). 2. кого, що. Давити, роздавлювати, знищуючи. Він у кімнаті оселився, Де староживець [старожитець] тих країв Весь вік з ключаркою сварився, Дививсь у вікна й мух чавив (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 44); Андрійко опустив голову.— Я сам просився. Тепер я чавитиму проклятих гітлерівців найбільшими танками (Панч, II, 1956, 494); На вії Григорія набігають дві сльозини, він чавить їх пальцями (Стельмах, Правда.., 1961, 461); // Стискувати кого-, що-небудь. Чудне щось діється з дідом, йому стало здаватися, немов хтось у жменю взяв його старе серце й став його помаленьку чавити, а дідові стає чогось так жаль-жаль (Вас., І, 1959, 133); // перен. Гнітити, душити кого-, що-небудь. — Ніколи ще панський гріш не рятував мужика, а рука панська завжди чавила нас (Стельмах, І, 1962, 302); Говорив [Макуха] настирливо, невідступно обплітав Сидорчукову душу залізною сіткою, душив її немилосердно, чавив (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 89); // перен., розм. Стримувати, таїти щось у собі. Так от воно як! Те, в чому він, Левко, й собі не признавався, а чавив на дні душі, мов гадину, було вже відоме братам… (Стельмах, І, 1962, 530). 3. Видавлювати, вижимати щось з чого-небудь. У нього славний виноградник, і він під осінь чавить сік (Тер., Правда, 1952, 158). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 260.

чавити—влю виш мн.i чавлять недок.i перех.i Наступати на щось придушувати ногами топтати щонебудь. когоi щоi. Давити роздавлювати знищуючи. Стискувати кого щонебудь. перен. Гн...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
чавити—чавити дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
чавити—Чавити чавлю чавиш чавлять...Правописний словник Голоскевича
чавити—див.em давити нищити пдкорювати...Словник синонімів Вусика
чавити—давити роздавлювати роздушувати розчавлювати ск вичавлювати витискати пдлеглих П. душити гнтити щось у соб П. придушувати...Словник синонімів Караванського
чавити—ГНТИТИstrong дяти гнтюче викликати важке й болсне почуття ПРИГНЧУВАТИstrong ПРИГНТАТИstrong рдше ЗГНЧУВАТИstrong ДАВИТИstrong ПРИДАВЛЮВАТИstrong РОЗДАВЛЮВАТИstrong пдсил....Словник синонімів української мови
чавити—ЧАВИТИ влю виш мн. чавлять недок. що. Наступати на щось придушувати ногами топтати щонебудь.Гнат Голод шов похмурий байдуже чавив широкими пдошвами прикраси весни П. Пан...Словник української мови у 20 томах
чавити—влю виш мн. чавлять недок. перех. Наступати на щось придушувати ногами топтати щонебудь. когоem щоem. Давити роздавлювати знищуючи. Стискувати кого щонебудь. перен. Г...Толковый словарь украинского языка
чавити—давить жать выжимать...Украинско-русский политехнический словарь
чавити—To squeeze to press to squash...Українсько-англійський словник
чавити—душыць...Українсько-білоруський словник II
чавити—Душыць...Українсько-білоруський словник II
чавити—душыць...Українсько-білоруський словник
чавити—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
чавити—...Українсько-китайський словник
чавити—влю виш gnie dusi dawi...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
чавити—давить мять топтать ногами выжимать заставлять выйти наружу...Українсько-російський словник