Словник української мови в 11 томах

СУПЕРЕ́ЧНИК

СУПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. Той, хто сперечається, любить сперечатися; сперечальник. Суперечників велике брало зло (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 240). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 846.

  1. суперечник—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. суперечник—а ч.i Той хто сперечаться любить сперечатися сперечальник....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. суперечник—суперечник а...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  4. суперечник—суперечник менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
  5. суперечник—Суперечник ка ники кв...Правописний словник Голоскевича
  6. суперечник—СУПЕРЕЧНИК а ч.Той хто сперечаться любить сперечатися сперечальник.Суперечникв велике брало зло М. Рильський пер. з тв. А. МцкевичаН! Суперечники згадували мя сподвижника...Словник української мови у 20 томах
  7. суперечник—а ч. Той хто сперечаться любить сперечатися сперечальник....Толковый словарь украинского языка
  8. суперечник—Squabbler controversialist крикливийem wrangler фг.em master of fence...Українсько-англійський словник
  9. суперечник—спорщик одна из сторон в споре противник...Українсько-російський словник