Словник української мови в 11 томах

СОБІ́ЧИТИ

СОБІ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Привласнювати. Бідна мати ускаржалась [скаржилась] йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (Свидн., Люборацькі, 1955, 166). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 432.

  1. собічити—чу чиш недок.i перех. зах.i Привласнювати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. собічити—собчити дслово недоконаного виду привласнювати дал....Орфографічний словник української мови
  3. собічити—д! ПРИВЛАСНЮВАТИ ПРИСВОЮВАТИ....Словник синонімів Караванського
  4. собічити—ПРИВЛАСНЮВАТИstrong робити свою власнстю видавати за сво ПРИСВОЮВАТИstrong СОБЧИТИstrong дал. ЗАГРБАТИstrong розм. ХАПАТИstrong розм. ЦУПИТИstrong розм. ЗАМОТУВАТИstrong ...Словник синонімів української мови
  5. собічити—СОБЧИТИ чу чиш недок. що дал.Бдна мати ускаржалась [скаржилась] йому на Тимоху що все собчить то мо це не ваше А. Свидницький....Словник української мови у 20 томах
  6. собічити—чу чиш недок. перех. зах. Привласнювати....Толковый словарь украинского языка