СВЕРБІ́ТИ

СВЕРБІ́ТИ, би́ть, недок. 1. Відчувати свербіж (про тіло і його частини). Борода свербіла після голення (Коцюб., І, 1955, 40); Свербить спина тая, що немає сил терпіти (Коп., Лейтенанти, 1947, 5); — Очі мої під пов’язкою неймовірно свербіли (Ю. Янов., II, 1954, 77); // безос. Кропиву ми викопували з корінням і складали в купу. Пожалили руки, дуже свербіло (Донч., V, 1957, 200); // Викликати відчуття свербежу (про рани, що загоюються, прищі і т. ін.). Ще свербіли Від панських буків синяки (Фр., X, 1954, 283); Гноянки свербіли.., Солоха їх чухала, роздирала (Мирний, І, 1954, 56); — Шрами й досі сверблять (Добр., Очак. розмир, 1965, 64); // рідко. Давати відчуття тупого болю; нити. Зурна повторяла один і той самий голос, монотонний, невиразний,.. аж робилось млосно, аж починало під серцем свербіти (Коцюб., І, 1955, 395). ◊ Ву́ха свербля́ть у кого, кому — те саме, що Ву́ха в’я́нуть (див. ву́хо). Загинав [п’яний] такі слова, що в решти слухачів свербіли вуха (Ю. Янов., І, 1958, 95); Доло́ня сверби́ть у кого — хтось буде незабаром лічити гроші; комусь хочеться лічити гроші. У попа завжди долоня свербить (Укр.. присл.., 1955, 23); І за ву́хом не сверби́ть див. ву́хо; Но́ги (п’я́ти) свербля́ть кому, у кого, рідко кого — комусь дуже хочеться йти, тікати і т. ін. — Давай утікати,— сказав Лучук Сивооку. — Давно вже сверблять мені ноги дати драла від цього кендюха (купця] (Загреб., Диво, 1968, 146); — Що ж, кого сверблять п’яти, може йти й до біскупа, але я знаю, що з того нічого не буде (Фр., VIII, 1952, 25); Ру́ки свербля́ть (свербі́ли) у кого, кому: а) комусь дуже хочеться побитися з ким-небудь, ударити когось. [Микита:] Гляди, щоб я тебе іноді, бува, не мазнув по губах! Щось у мене дуже сверблять руки! (Кроп., І, 1958, 79); Йому аж руки свербіли до бійки (Коцюб., І, 1955, 34); Свербіли руки вдарити пихатого осавула, але треба було мовчати (Тулуб, Людолови, II, 1957, 195); б) комусь дуже хочеться робити що-небудь, займатися чимсь. — Та без роботи.. скоро волосся й на долонях проросте… Так сверблять руки, так сверблять! (Морд., I, 1958, 133); У хлібороба аж свербіли руки, тягнулись до коси (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353); Язи́к сверби́ть див. язи́к. 2. безос., з інфін., перен., розм. Дуже хочеться щось зробити. Гнатові теж свербіло потанцювати, але в нього ще боліла рука, тому він тільки притупцьовував ногами (Тют., Вир, 1964, 210); Данькові давно вже свербіло майнути.. десь аж на саме верхів’я, повоювати з граками (Гончар, Таврія, 1952, 181). 3. перен., розм. Викликати хвилювання, тривогу; бентежити; непокоїти. Знов та й знов повертались [дівчата] до того, що свербіло найдошкульніше, до проноз та підслухачів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 483). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 68.

свербіти—бить недок.i Вдчувати свербж про тло його частини. безос. Викликати вдчуття свербежу про рани що загоюються прищ т. н. рдкоi. Давати вдчуття тупого болю нити.Руки све...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
свербіти—свербти дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
свербіти—Свербти блю биш блять...Правописний словник Голоскевича
свербіти—в горл лоскотати НЕОС. П. кортти ЖМ. бентежити непокоти пд серцем нити....Словник синонімів Караванського
свербіти—СВЕРБТИ бить недок. Вдчувати свербж про тло його частини.Борода свербла псля голення М. КоцюбинськийСвербить спина тая що нема сил терпти О. Копиленко Оч мо пд повязкою ...Словник української мови у 20 томах
свербіти—бить недок. Вдчувати свербж про тло його частини. безос. Викликати вдчуття свербежу про рани що загоюються прищ т. н. рдкоem. Давати вдчуття тупого болю нити. Руки...Толковый словарь украинского языка
свербіти—To itch...Українсько-англійський словник
свербіти—em Руки сверблять зробити це Й за вухом не свербить em Мен це й не свербить em...Українсько-китайський словник
свербіти—[swerbity]...Українсько-польський словник
свербіти—tylko osoba swdzi wierzbi у мене руки сверблять swdz mnie rce у нього язик свербить wierzbi go jzyk...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
свербіти—чесаться зудеть разг. свербеть разг. саднить саднеть й за вухом не свербить...Українсько-російський словник
свербіти—аж вуха вянуть сверблять у кого рдше кому без додатка. Комунебудь непримно гидко чути слухати щонебудь. Говорять увесь час галичаниемгранти поросйськи але з таким акцент...Фразеологічний словник української мови