Словник української мови в 11 томах

РОЗУЧИ́ТИ

РОЗУЧИ́ТИ див. розу́чувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 847.

  1. розучити—див.i розучувати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. розучити—розучити дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
  3. розучити—ВИВЧАТИstrong прочитуючи щонебудь намагатися запамятати ВЧИТИstrong УЧИТИstrong ЗАВЧАТИstrong ЗАУЧУВАТИstrong ВИУЧУВАТИstrong РОЗУЧУВАТИstrong ЗУБРИТИstrong розм. ВИЗУБРЮ...Словник синонімів української мови
  4. розучити—РОЗУЧИТИstrong див. розучувати...Словник української мови у 20 томах
  5. розучити—див. розучувати....Толковый словарь украинского языка
  6. розучити—недок.em розучувати док.em розучитиto study to practice на роял та н.em to prepare to performрозучити роль to rehearse a part in a play to study ones part...Українсько-англійський словник
  7. розучити—em розучувати...Українсько-китайський словник
  8. розучити—чу чиш nauczy si wiczy si np. w grze na gitarze...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
  9. розучити—сов. от розучувати...Українсько-російський словник