Словник української мови в 11 томах

РОЗГУ́БЛЕННЯ

РОЗГУ́БЛЕННЯ, я, с. Те саме, що розгу́бленість. У місті було тривожно, відчувалася дезорієнтація і розгублення властей (Козл., Сонце.., 1957, 92); Лікар, здавалося, забув хто сидів перед ним, забув про своє недавнє розгублення (Збан., Сеспель, 1961, 37). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 659.

  1. розгублення—мен. сер. родурастерянность сущ. жен. рода только ед.ч....Большой украинско-русский словарь
  2. розгублення—я с.i Те саме що розгубленсть....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. розгублення—розгублення менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  4. розгублення—РОЗГУБЛЕННЯ я с. Дя за знач. розгубити. Те саме що розгубленсть.У мст було тривожно вдчувалася дезорнтаця розгублення властей П. КозланюкЛкар здавалося забув хто сидв пе...Словник української мови у 20 томах
  5. розгублення—я с. Те саме що розгубленсть....Толковый словарь украинского языка
  6. розгублення—разгубленасць...Українсько-білоруський словник II
  7. розгублення—Разгубленасць...Українсько-білоруський словник II
  8. розгублення—разгубленасць...Українсько-білоруський словник