Словник української мови в 11 томах

ПОШУТКУВА́ТИ

ПОШУТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Те саме, що пожартува́ти. Вмій пошуткувати, знай, коли перестати (Укр.. присл.., 1955, 186); [Горпина:] Вони, бачте, розгнівались, що з ними пошуткувала! (Кроп., І, 1958, 200); — Та ви на них не ображайтесь, — очі дівчини променились добротою. — Просто люблять тут у нас пошуткувати (Гончар, Тронка, 1963, 186). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 491.

  1. пошуткувати—дсл. док. виду що зробитиem неперех.Дприслвникова формаem пошуткувавши...Большой украинско-русский словарь
  2. пошуткувати—пошуткувати дслово доконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
  3. пошуткувати—ЖАРТУВАТИstrong з ким без додатка говорити або робити щонебудь заради смху забави ШУТКУВАТИstrong розм. ЧУДИТИstrong розм. Док. пожартуватиstrong пошуткуватиstrong. По ...Словник синонімів української мови
  4. пошуткувати—ПОШУТКУВАТИ ую уш док. розм.Те саме що пожартувати.Вмй пошуткувати знай коли перестати прислвя[Горпина] Вони бачте розгнвались що з ними пошуткувала! М. Кропивницький Та ...Словник української мови у 20 томах