Словник української мови в 11 томах

ПАНЩА́ННИК

ПАНЩА́ННИК, а, ч. Селянин, що відробляв панщину; кріпак. Давні панщанники понаставляли вуха та слухали Берка (Н.-Лев., II, 1956, 368). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 54.

  1. панщанник—а ч.i Селянин що вдробляв панщину крпак....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. панщанник—панщанник менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
  3. панщанник—I. КРПАКstrong особисто залежний вд помщика й прикрплений до земельного надлу селянин ПАНЩАННИКstrong ПАНЩАНИНstrong ХОЛОПstrong заст. КМЕТstrong КМЕТЬstrong заст. ОТЧИЧs...Словник синонімів української мови
  4. панщанник—ПАНЩАННИК а ч. ст.Селянин що вдробляв панщину крпак.Давн панщанники понаставляли вуха та слухали Берка . НечуйЛевицький....Словник української мови у 20 томах
  5. панщанник—а ч. Селянин що вдробляв панщину крпак....Толковый словарь украинского языка