Словник української мови в 11 томах

ОБВАЖНІ́ЛИЙ

ОБВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до обважні́ти. Кропива, обважніла насінням, немов бджола пергою, хазяйновито шепталась по своїх леговищах (Коцюб., II, 1955, 214); Одна гілка простяглась аж до шибок, обважніла від плоду, налитого смачним соком (Шиян, Переможці, 1950, 85). — Сто карбованців або й двісті!.. — крикнув Балабуха й скочив з стільця, невважаючи на свою постать, вже зовсім обважнілу .(Н.-Лев., III, 1956. 240); * Образно. Ми уже стоїмо на порі, як достиглі плоди, як дерева набряклого саду, обважнілі від дум (Перв., І, 1958, 133). 2. у знач. прикм. Який збільшився у вазі або набрав додаткової ваги. Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи. Штани, шинеля — все вже мокре, обважніле (Гончар, II, 1959, 416); //Який прогнувся, обвис і т. ін. під вагою чого-небудь. Вони, [яблука] тулилися на гілках так густо, що обважніле дерево аж гнулося під золотистою вагою до землі (Чаб., Тече вода.., 1961, 69); Під ногами шурхотів сніг і тихо шепотілися вгорі своїми обважнілими вітами сосни (Збан., Ліс. красуня, 1955, 39); // Важкий, неповороткий (про людину, живу істоту). Йшла колгоспна череда, летіли до ставу табуни обважнілих сірих гусей (Кучер, Дорога.., 1958, 219). 3. у знач. прикм. Який втратив здатність невимушено рухатися, нормально діяти, триматися (від утоми, болю, травми, сп’яніння і т. ін.). Сон дивний, мов у гарячці! Я безсилий, обважнілий (Л. Укр., IV, 1954, 181); Її закриті очі і зблідле обличчя та обважніле тіло казали мені, що вона була нежива (Досв., Вибр., 1959, 184); Генерал опустив обважнілі повіки і задумався (Рибак, Що сталося.., 1947, 13); // Уповільнений, розслаблений (про ходу, рух і т. ін.). Сагайдачний рушив на корму повільною, обважнілою ходою (Тулуб, Людолови, ІІ, 1957, 148). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 467.

  1. обважнілий—адктив...Большой украинско-русский словарь
  2. обважнілий—а е. Дприкм. акт. мин. ч. до обважнти. у знач. прикм.i Який збльшився у ваз або набрав додатково ваги. Який прогнувся обвис т. н. пд вагою чогонебудь. Важкий неповоротки...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. обважнілий—обважнлий дприкметник...Орфографічний словник української мови
  4. обважнілий—обважнлий на ломулм мн.em л...Орфоепічний словник української мови
  5. обважнілий—обважнлией м. на ломулм мн. л....Орфоэпический словарь украинского языка
  6. обважнілий—див.em важкий...Словник синонімів Вусика
  7. обважнілий—ОБВАЖНЛИЙstrong який збльшився у ваз який обвис пд вагою чогонебудь який став неповоротким втратив здатнсть легко рухатися вд додатково ваги втоми болю т. н. ЗВАЖНЛИЙstr...Словник синонімів української мови
  8. обважнілий—ОБВАЖНЛИЙ а е. Дпр. акт. до обважнти.Кропива обважнла наснням немов бджола пергою хазяйновито шепталась по свох леговищах М. КоцюбинськийОдна глка простяглась аж до шибок...Словник української мови у 20 томах
  9. обважнілий—а е. Дприкм. акт. мин. ч. до обважнти. у знач. прикм.Який збльшився у ваз або набрав додатково ваги. Який прогнувся обвис т. н. пд вагою чогонебудь. Важкий неповорот...Толковый словарь украинского языка
  10. обважнілий—Heavy...Українсько-англійський словник
  11. обважнілий—отяжелевший отяжелелый...Українсько-російський словник