КУРІ́ТИ1

КУРІ́ТИ1, кури́ть, рідко курі́є, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи,— тліє вона там собі та курить (Мирний, II, 1954, 193); Тільки перед завісою.. горіло кілька ламп; одна з них, проти капітана, просто куріла (Досв., Вибр., 1959, 100); У руках ще куріла цигарка — підніс [Тихін] до вусів, затягся жадібно нею раз, удруге (Головко, II, 1957, 115); // Сповнювати повітря димом. Черевата піч потріскалась,— диміла, куріла (Мирний, І, 1949, 140); — Укритий кіптявою й прахом Берліна, він [солдат] щойно вийшов з бою й весь ще курів на осонні біля Бранденбурзької брами (Довж., І, 1958, 279). Дим кури́ть — димить. Ззаду так як дим курить, Степ кругом синіє (Бор., Тв., 1957, 63). КУРІ́ТИ2, ри́ть, недок. 1. Підіймати куряву вгору. Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Мирний, III, 1954, 257); Ідуть полки. Курять шляхи походні (Бажан, І, 1946, 138); // Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.). З шинелі летять клапті сукна і курить пилюка (Тют., Вир, 1964, 499); Осінній степ.. лежав тепер у чорних ранах, і тільки над ними ледь-ледь курів туманець відпару (Стельмах, І, 1962, 635); Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206); // чим. Те саме, що парува́ти1 1. Під гарячим сонцем степ курів пахощами й вигравав веселкою барв (Панч, III, 1956, 66); // безос. Над хвилястими зеленими ланами житів куріло синюватим маревом (Коз., Серце матері, 1947, 73). ◊ Аж [пил] кури́ть — дуже, інтенсивно, із запалом. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть (Укр.. казки, 1951, 80); — Ласій таки курник будує.— Будує? — Аж пил курить (Збан., Переджнив’я, 1960, 386). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 409 - 410.

куріти—I рить рдкоi кур недок.i Горти слабо видляючи при цьому дим. Сповнювати повтря димом.II рить недок.i Пдймати куряву вгору. Здйматися вгору про пил снг туман т. н. чимi....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
куріти—курти дслово недоконаного виду горти видляючи дим рдко курти дслово недоконаного виду здймати куряву...Орфографічний словник української мови
куріти—Курти рю риш рять куритися...Правописний словник Голоскевича
куріти—ю ш рдко недок. Горти слабо видляючи при цьому дим. Курють вигасл багаття собаки виють до зрок. ЗД Кур руна. Кривавим стка потоком сонце татарське стожальне разить нап...Словник мови Стуса
куріти—КУРИТИСЯ снг куряву кушпелити кушпотти....Словник синонімів Караванського
куріти—ДИМИТИstrong ДИМТИstrong видляти випускати дим ДИМИТИСЯstrong ДИМТИСЯstrong КУРТИstrong КУРИТИstrong КУРТИСЯstrong КУРИТИСЯstrong ЧАДИТИstrong ЧАДТИstrong ДИМУВАТИstrong ...Словник синонімів української мови
куріти—КУРТИstrongstrong курить недок.Горти слабо видляючи при цьому дим. [Чпка] у пч гнило соломи тл вона там соб та курить Панас МирнийТльки перед завсою . горло клька ламп о...Словник української мови у 20 томах
куріти—Istrong рить рдкоem кур недок.Горти слабо видляючи при цьому дим. Сповнювати повтря димом. IIstrong рить недок. Пдймати куряву вгору. Здйматися вгору про пил снг туман ...Толковый словарь украинского языка
куріти—To smoke to emit smoke to dust to raise the dust...Українсько-англійський словник
куріти—tylko osoba kurzy si dymi si...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
куріти—I куриться о метели вьюге мести порошить мелким снегом II о горящем о тумане паре куриться дымиться выделять дым дымить...Українсько-російський словник
куріти—аж курить. . Бути в розпал в стан найвищого напруження. Втром майнула Катерина до гурту де аж курла гульня С. Васильченко. . Дуже завзято уперто. Ото вискаку з води прокл...Фразеологічний словник української мови