Словник української мови в 11 томах

КРЕМІ́ННЯ

КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь. З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Мирний, II, 1954, 83); Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (Мик., II, 1957, 243). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 334.

  1. креміння—мен. сер. родукремень сущ. муж. рода...Большой украинско-русский словарь
  2. креміння—я с.i Збрн. до кремнь....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. креміння—кремння менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  4. креміння—Кремння ння нню нням...Правописний словник Голоскевича
  5. креміння—КРЕМННЯ я с.Збрн. до кремньstrong .З того часу заржавла счова рушниця злгся порох розгубилося кремння Панас МирнийВсипана кремнням дорога спускалася мж двох вигонв . Мики...Словник української мови у 20 томах
  6. креміння—я с. Збрн. до кремнь....Толковый словарь украинского языка
  7. креміння—скалка...Українсько-білоруський словник II
  8. креміння—Скалка...Українсько-білоруський словник II
  9. креміння—скалка...Українсько-білоруський словник
  10. креміння—собир. кремни...Українсько-російський словник