Словник української мови у 20 томах

КРЕМІННЯ

КРЕМІ́ННЯ,я,с.

Збірн. докре́мінь2.

З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння(Панас Мирний);

Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів(І. Микитенко);

Камені будуть тобі подушкою, спатимеш на піску й кремінні, житимеш у пітьмі(П. Загребельний).

  1. креміння—мен. сер. родукремень сущ. муж. рода...Большой украинско-русский словарь
  2. креміння—я с.i Збрн. до кремнь....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. креміння—кремння менник середнього роду...Орфографічний словник української мови
  4. креміння—Кремння ння нню нням...Правописний словник Голоскевича
  5. кремі́ння—КРЕМННЯ я с. Збрн. до кремнь. З того часу заржавла счова рушниця злгся порох розгубилося кремння Мирний II Всипана кремнням дорога спускалася мж двох вигонв Мик. II . ...Словник української мови в 11 томах
  6. креміння—я с. Збрн. до кремнь....Толковый словарь украинского языка
  7. креміння—скалка...Українсько-білоруський словник II
  8. креміння—Скалка...Українсько-білоруський словник II
  9. креміння—скалка...Українсько-білоруський словник
  10. креміння—собир. кремни...Українсько-російський словник