Словник української мови в 11 томах

КОЛЯ́КА

КОЛЯ́КА, и, ж. Збільш. до кіло́к 1. Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі і з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка (Коцюб., І, 1955, 337); Дід Гаврило забив над глинищем осикову коляку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 75). ◊ Хоч коля́ку на голові́ теши́ — те саме, що Хоч кіло́к на голові́ теши́ (див. кіло́к). — Що тобі, сто разів казати? Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! (Гр., І, 1963, 251). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 238.

  1. коляка—и ж.i Збльш. до клок ....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. коляка—коляка менник жночого роду...Орфографічний словник української мови
  3. коляка—див.em палиця...Словник синонімів Вусика
  4. коляка—КОЛЯКА и ж.Збльш. до клокstrong .Знько скочив наперед встиг ухопиться за коляку що здоровий чоловк уже пднмав удруге. Вирвав коляку вдстрибнув набк Б. ГрнченкоОдним зру...Словник української мови у 20 томах
  5. коляка—и ж. Збльш. до клок ....Толковый словарь украинского языка