Словник української мови в 11 томах

ЗАГОЛОСИ́ТИ

ЗАГОЛОСИ́ТИ, ошу, осиш, док. Почати голосити (див. голосити). Дитина, не вміючи оборонитися від цуценяти, ще й дужче заголосить, думаючи, що хто-небудь прибіжить його оборонити (Кв.-Осн., II, , ); Пішла селом., Плаче Катерина; На голові хустиночка, На руках дитина. Вийшла з села — серце мліє; Назад подивилась. Покивала головою Та й заголосила (Шевч., І, , ); Баба припала лицем до подушки, та як заголосить! — О, моя ж дитино-о, та моя й до-чечко-о… та коли ж і сподіваться тебе… та з яким же ти зятем і прийдеш до мене? (Тесл., З книги життя, , ); * Образно. Сопілка заголосила востаннє, перейшла в жалібний хрипіт і затихла (Ірчан, II, , ). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 83.

  1. заголосити—ошу осиш док.i Почати голосити див. голосити I....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. заголосити—заголосити дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
  3. заголосити—заголосити оuсиеsupш нак.em сиu лоу...Орфоепічний словник української мови
  4. заголосити—заголоситие лоушу осиеш нак. си лоуст....Орфоэпический словарь украинского языка
  5. заголосити—ошу осиш док. Почати голосити див. голосити I....Толковый словарь украинского языка
  6. заголосити—to begin to sob to howl to keen to begin sobbing howling keening...Українсько-англійський словник