ЗАБИРА́ТИ

ЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. Брати що-небудь собі, із собою. [Дон Жуан:] Чому мені не взять сього плаща? Адже я цілий спадок забираю (Л. Укр., III, 1952, 412); — Давайте розписку й забирайте рушницю, — сказав він одного разу (Трубл., І, 1955, 96); Вернувся Грицько втретє, привіз гроші, забрав останній хліб (Мирний, І, 1949, 281); Молодиця забрала своє відро й пішла (Ю. Янов., І, 1954, 62); // Схопивши, охопивши рукою (руками або яким-небудь знаряддям), брати щось. Рибалки почали забирати рибу підсаками і кидали далеко на пісок (Н.-Лев., II, 1956, 228); Позапихував [Пархім] за пазуху [ласощі] і вже останні насилу зібгав та у жмені забрав (Кв.-Осн., II, 1956, 477);//Витягати, висмоктувати з чого-небудь. Льон найбільше забирає з грунту азоту, трохи менше калію і найменше фосфору (Ол. та ефір. культ., 1956, 91). ◊ Забира́ти (забра́ти) ініціати́ву див. ініціати́ва; Забира́ти по́глядом — захоплено, не відриваючись, дивитися. Сей за нею у тропу точиться, а той знов збоку поглядом забирає (Вовчок, І, 1955, 111); Забира́ти (забра́ти) сло́во — зголошуватися виступати з промовою. — Хто, товариші, забирає слово? — спитав нетерпляче Колодяжний (Рибак, Час.., 1960, 442); Забра́ти віно́к див. віно́к. 2. перех. Вести, везти кого-небудь із собою, до себе. Пише унучечка, щоб уже приїздити за нею та додому забирати… (Вовчок, І, 1955, 103); Дмитрові дозволяв [старий Горицвіт] спати до самого сходу сонця і гнівався на Докію, коли та швидко забирала до себе сина (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 269); Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти (Шевч., II, 1953, 203); До крижини підійшов радянський криголам і забрав відважних дослідників (Фіз. геогр., 5, 1956,, 5). ◊ Кат (чорт і т. ін.) [його́ (її́ і т. ін.)] забира́й (забери́) — сталі звороти, які виражають зневажливе, байдуже ставлення до того, про кого або що йде мова, обурення або захоплення. — Не треба ніякого вашого рейнського чи угорського [вина], кат його забирай… (Добр., Очак. розмир, 1935, 16); [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (Мик., І, 1957, 311). 3. перех. Насильно брати, віднімати силою в кого-небудь. На село [при капіталізмі] йдуть походами нові експлоататори [експлуататори], опутують селянина довгами, забирають його хату, землю (Коцюб., III, 1956, 37); Оголосили землю в панів забирати (Головко, II, 1957, 256); Хлопців в москалі забрали (Шевч., II, 1953, 370); — Ходімо просто до Короликового гнізда і заберім у неволю його дітей (Фр., IV, 1950, 68); // Наступаючи, захоплювати, займати населений пункт, яку-небудь територію і т. ін. Вже ватутінські полки Забирають Київ (Шер., Удень.., 1962, 102); // Заливати, затопляти. Дружина по боротьбі з повіддю під командою Юхима Боринця вартувала, щоб ріка не забрала берегів і не накоїла людям лиха (Чорн., Потік.., 1956, 5); // перен. Позбавляти кого-небудь чогось. — Багачі! Фабриканти!..Забрали силу, випили кров, та й став непотрібний (Коцюб., II, 1955, 50); [Хмельницький:] Схизматик, бидло, хлоп, презирство — ось що польська шляхта нам дала, а забрала все: честь, волю, віру (Корн., І, 1955, 236); // перев. док. Потай або насильно взяти, вивести. Зв’язали голові руки й ноги, накрили кожухом, забрали велику силу грошей (Мирний, І, 1949, 294); Ночувати господар пішов у кошару — він боявся, щоб у нього не забрали овець (Гончар, І, 1954, 11). 4. перех., розм. Заарештовувати, затримувати кого-небудь. Як почали людей забирати, хлопці де й ділися (Ів.. Таємниця, 1959, 106); Маланка зашипіла на його [Андрія]. — Де ти волочишся? — Де ж? На вулиці. Дивився, як вели Марка Гущу… наїхали й забрали (Коцюб., II, 1955, 26); [Люцілла:] А раз… вночі… прийшла сторожа, тих людей забрала… І татка з ними… І в темницю татка замкнули (Л. Укр., III, 1952, 309). 5. перех. і без додатка, перен., розм. Опановувати, охоплювати кого-небудь (про якесь почуття, стан і т. ін.). Скільки раз уже його охота забирала шпурнути серпом та хоч побалакати за їду (Март., Тв., 1954, 35); Починала забирати злість (Ле, Ю. Кудря, 1956, 14); Наглий страх женця забрав (Граб., І, 1959, 544). 6. перех. Займати, віднімати (час, енергію і т. ін.). Все те [лікування] забирало часу і енергії багато (Л. Укр., V, 1956, 416); Навчання і спорт забирали в Ольги весь час (Собко, Стадіон, 1954, 284); Як згадаю дорогу додому, то аж страх бере, стільки вона забере у мене сил (Коцюб., III, 1956, 335); Багато праці забрали земляні роботи (Ю. Янов., II, 1954, 168). 7. перех., рідко. Сильно діяти на кого-пебудь, даватися взнаки. Забрала Чіпку горілка; кров ударила в голову (Мирний, І, 1949, 285). 8. неперех. Змінювати напрям руху, відхилятися від попереднього напряму; повертати. Катер у супроводі міноносця, не доходячи молу, почав забирати ліворуч (Панч, І, 1956, 88); Він повз по горі, забираючи трохи вбік від передових позицій (Кучер, Чорноморці, 1956, 379); // Змінювати висоту, глибину руху. Літак, відірвавшись від землі, плавними рухами знімається вгору і поволі потім забирає все вище і вище… (Тич., III, 1957, 422); Коли ж Василь пішов краяти споконвічні межі, коли, глибоко забираючи, переорав величезний лан.., всі зупинились: одні в захваті, інші в мовчазному подиві (Довж., І, 1958, 84). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 20.

забирати—аю аш недок.i забрати беру береш док.i перех. Брати щонебудь соб з собою. Схопивши охопивши рукою руками або якимнебудь знаряддям брати щось. Витягати висмоктувати з чо...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
забирати—забирати забирати голос голос...Лексикон львівський
забирати—забирати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
забирати—Забирати бираю бираш забрати беру береш беруть забрав брала забери берть...Правописний словник Голоскевича
забирати—силою брати вдбирати вднмати д. видирати з рота терен захоплювати займати окуповувати окупувати людей затримувати заарештовувати полонити злсть поймати опановувати охопл...Словник синонімів Караванського
забирати—АРЕШТУВАТИstrong пддати арештов позбавити вол ЗААРЕШТУВАТИstrong ЗАБРАТИstrong УЗЯТИstrong ВЗЯТИstrong розм. ЗАТРИМАТИstrong ЗАДЕРЖАТИstrong розм. перев. про випадковий а...Словник синонімів української мови
забирати—аю аш недок. забрати беру береш док. перех.Брати щонебудь соб з собою. Схопивши охопивши рукою руками або якимнебудь знаряддям брати щось. Витягати висмоктувати з чого...Толковый словарь украинского языка
забирати—техн. забирать воздух воду захватывать забирать...Украинско-русский политехнический словарь
забирати—недок.em забирати док.em забрати братиem to take з собоюem to take with one силоюem to impress оволодватиem to capture час увагуem to engrossзабирати все в сво руки to t...Українсько-англійський словник
забирати—адабраць браць пратаць узяць...Українсько-білоруський словник II
забирати—Адабраць...Українсько-білоруський словник II
забирати—адабрацьбрацьпратацьузяць...Українсько-білоруський словник
забирати—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
забирати—Hente...Українсько-датський словник
забирати—Забирати слово...Українсько-китайський словник
забирати—Hente...Українсько-норвезький словник
забирати—[zabyraty] odbiera одержувати приймати вдбирати zabieraзабиратися zabiera siбратися за роботу zabiera si do pracy...Українсько-польський словник
забирати—аю аш zabiera zob. забрати...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
забирати—несов. забирати сов. забрати забирать забрать брать взять захватывать захватить применяя силу убирать убрать разг. прибирать прибрать принимать принять уносить унести ...Українсько-російський словник
забирати—Hmta...Українсько-шведський словник
забирати—кат його маму бери забирай взяв побрав забрав. . лайл. Уживаться для вираження досади з приводу чогось незадоволення ким чимнебудь. Ага! От чого мен шкода кат би його ...Фразеологічний словник української мови