Словник української мови в 11 томах

ЖЕБРУ́ЧИЙ

ЖЕБРУ́ЧИЙ, а, е. Який просить милостиню і живе з неї. Перебрався він [царевич] за жебручого діда і йде до того міста, де та царівна (Укр.. казки, легенди.., 1957, 400); Коли настав призначений день, царський двір заповнився жебручим народом (Фр., IV, 1950, 145). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 517.

  1. жебручий—адктивякий просить милостиню iживе з ненищенствующий...Большой украинско-русский словарь
  2. жебручий—жебрущий а е.Який просить милостиню живе з не....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. жебручий—жебручий прикметник...Орфографічний словник української мови
  4. жебручий—жебрущий а е. Який просить милостиню живе з не....Толковый словарь украинского языка
  5. жебручий—[ebruczyj]...Українсько-польський словник