Словник української мови в 11 томах

ДОБРОХІ́ТЬ

ДОБРОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що доброві́льно. — Як ти, кажу, не хочеш доброхіть, то я тебе силою віддам [заміж] (Вовчок, І, 1955, 234); [Янас:] Треба ще й боротися, ..треба здобувати краще життя, бо доброхіть ніхто нам не дасть його (Ірчан, II, 1958, 286). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 326.

  1. доброхіть—прислвник...Большой украинско-русский словарь
  2. доброхіть—присл. Те саме що добровльно....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. доброхі́ть—Доброхть нар. Добровольно. Не пдеш доброхть силою поведемо. МВ. . . А вн то Сомко не таквський щоб оддав доброхть булаву. К. ЧР. . Словарь укрансько мови в х тт. За ред...Грінченко. Словарь української мови
  4. доброхіть—доброхть прислвник незмнювана словникова одиниця...Орфографічний словник української мови
  5. доброхіть—Доброхть присл....Правописний словник Голоскевича
  6. доброхіть—див.em добровльно охоче...Словник синонімів Вусика
  7. доброхіть—див. добровльно...Словник чужослів Павло Штепа
  8. доброхіть—присл. Те саме що добровльно....Толковый словарь украинского языка