Грінченко. Словарь української мови

ДОБРОХІ́ТЬ

Доброхі́ть нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. І. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 399.

  1. доброхіть—прислвник...Большой украинско-русский словарь
  2. доброхіть—присл. Те саме що добровльно....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. доброхіть—доброхть прислвник незмнювана словникова одиниця...Орфографічний словник української мови
  4. доброхіть—Доброхть присл....Правописний словник Голоскевича
  5. доброхіть—див.em добровльно охоче...Словник синонімів Вусика
  6. доброхі́ть—ДОБРОХТЬ присл. Те саме що добровльно. Як ти кажу не хочеш доброхть то я тебе силою вддам [замж] Вовчок [Янас] Треба ще й боротися .треба здобувати краще життя бо доб...Словник української мови в 11 томах
  7. доброхіть—див. добровльно...Словник чужослів Павло Штепа
  8. доброхіть—присл. Те саме що добровльно....Толковый словарь украинского языка