Словник української мови в 11 томах

ГОНОРОВИ́ТО

ГОНОРОВИ́ТО, розм. Присл. до гонорови́тий. Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, I, 1957, 7). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 123.

  1. гоноровито—прислвник...Большой украинско-русский словарь
  2. гоноровито—розм. Присл. до гоноровитий....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. гоноровито—гоноровито прислвник незмнювана словникова одиниця розм....Орфографічний словник української мови
  4. гоноровито—ГОНОРОВИТО.Присл. до гоноровитий.Увйшовши до втальн вн поважно й трохи гоноровито привтався з гостями М. вченкоГоноровито збивши волосся. помолодецькому скинув [Бжеський]...Словник української мови у 20 томах
  5. гоноровито—розм. Присл. до гоноровитий....Толковый словарь украинского языка