Словник української мови у 20 томах

ГОНОРОВИТО

ГОНОРОВИ́ТО.

Присл. догонорови́тий.

Увійшовши до вітальні, він поважно й трохи гоноровито привітався з гостями(М. Івченко);

Гоноровито збивши волосся.., по-молодецькому скинув[Бжеський]бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх(З. Тулуб);

– Кривди такої Ольга йому не подарує, – вела далі Ірина упевнено і трохи навіть гоноровито(О. Гончар).

  1. гоноровито—прислвник...Большой украинско-русский словарь
  2. гоноровито—розм. Присл. до гоноровитий....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. гоноровито—гоноровито прислвник незмнювана словникова одиниця розм....Орфографічний словник української мови
  4. гонорови́то—ГОНОРОВИТО розм. Присл. до гоноровитий. Гоноровито збивши волосся. помолодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам жваво пднявся на другий поверх Тулуб Людоло...Словник української мови в 11 томах
  5. гоноровито—розм. Присл. до гоноровитий....Толковый словарь украинского языка