Словник української мови в 11 томах

ВИ́КАННЯ

ВИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ви́кати. Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Мирний, III, 1954, 189); Лодиженко перебив Щапова: — Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Ле, Міжгір’я, 1953, 544). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 403.

  1. викання—мен. сер. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. викання—я с.i розм.i Дя за знач. викати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. викання—викання менник середнього роду розм....Орфографічний словник української мови
  4. викання—ВИКАННЯ я с. розм.Дя за знач. викати.Чимало дивував [Гриць] х тим виканням Панас МирнийЛодиженко перебив Щапова Терпти не можу отого холодного викання у вас з Садом! ван...Словник української мови у 20 томах
  5. викання—я с. розм. Дя за знач. викати....Толковый словарь украинского языка