Словник української мови в 11 томах

ВЕРБИ́ЦЯ

ВЕРБИ́ЦЯ, і, ж. Пестл. До верба́. Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю (Л. Укр., III, 1952, 268); Омита ранішнім дощем.., росте стара вербиця (Шер., Дружбою.., 1954, 86). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 326.

  1. вербиця—мен. жн. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. вербиця—ж.i Пестл. до верба....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. вербиця—вербиця менник жночого роду...Орфографічний словник української мови
  4. вербиця—Вербиця менник жночого роду населений пункт в Укран...Орфографічний словник української мови
  5. вербиця—див.em верба...Словник синонімів Вусика
  6. вербиця—ВЕРБИЦЯ ж.Пестл. до верба.Ярило зборов зиму. Навть у глухе пдземелля дихнув теплим леготом заглянув жовтозеленими котиками вербиц у вузьке вконечко порубу В. МаликЛегкий...Словник української мови у 20 томах
  7. вербиця—ж. Пестл. до верба....Толковый словарь украинского языка