Словник української мови в 11 томах

БІ́ДОЧКА

БІ́ДОЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́ 1 1. От і правда, як співають: "ой піду я до дочки, наберуся бідочки; ой піду я до сина — лиха моя година!" (Н.-Лев., III, 1956, 200); Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (Нар. лірика, 1956, 90). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 178.

  1. бідочка—мен. жн. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. бідочка—бдочка менник жночого роду...Орфографічний словник української мови
  3. бідочка—див.em бда...Словник синонімів Вусика
  4. бідочка—БДОЧКА и ж. нар.поет.Пестл. до бдаstrong .Живуть люди з бдочкою. Гонять матр на лан жати Разом з дочкою з народно пснНехай недобр плачуть а ти перетривай усе витерпи бдоч...Словник української мови у 20 томах