Словник української мови у 20 томах

БІДОЧКА

БІ́ДОЧКА,и,ж., нар.-поет.

Пестл. добіда́1 1.

Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою(з народної пісні);

Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку(Марко Вовчок);

От і правда, як співають: “Ой піду я до дочки, наберуся бідочки; ой піду я до сина – лиха моя година!”(І. Нечуй-Левицький).

  1. бідочка—мен. жн. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. бідочка—бдочка менник жночого роду...Орфографічний словник української мови
  3. бідочка—див.em бда...Словник синонімів Вусика
  4. бі́дочка—БДОЧКА и ж. нар.поет. Пестл. до бда . От правда як спвають ой пду я до дочки наберуся бдочки ой пду я до сина лиха моя година! Н.Лев. III Живуть люди з бдочкою. Гоня...Словник української мови в 11 томах