РОЗГУБЛЮВАТИСЯ

РОЗГУ́БЛЮВАТИСЯ,ююся, юєшся,недок.,РОЗГУБИ́ТИСЯ,гублю́ся, гу́бишся;мн.розгу́бляться;док.

1. Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь).

Заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння(Панас Мирний);

Як що буде з пошти, складай, щоб не розгубилося(М. Коцюбинський);

* Образно.Давно вже вийшли вони з лагідних юнацьких літ у сувору черству мужність. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах(О. Довженко).

2.тільки док., розм.Розминутися один з одним, згубити один одного.

Ускочив[Щур]у гурт, оддихається,піт витирає. – А я вже думав, що розгубився з своєю Оксаною(С. Васильченко);

Матвій ласкаво пригорнув жінку. – Розгубилися ми, Маріє, але знайшлися...(Мирослав Ірчан);

Ліда восени збиралась на курси зоотехніків у Київ, і, щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб(Л. Дмитерко);

//Зникнути, пропасти кудись (про всіх або багатьох).

Оглянулась я, а Хаброні десь вже нема; Марти нема, й Мотрі нема, й Хіврі нема; усі чисто десь розгубились(І. Нечуй-Левицький);

А до діда притупали спогади-спогади... Дочка десь і в нього ж отака .. І син .. Так десь і розгубилися(А. Головко).

3.розм., рідко.Те саме, щорозгу́блювати1, 4.

А я на їх[них]задививсь та з волами розгубивсь(Сл. Б. Грінченка);

* Образно.Тінь довшала, темнішала; високе дерево наче збігалося докупи, щоб не розгубитися за ніч(Панас Мирний).

4.перен.Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін.

Іванко завжди розгублювався, коли зустрічався з Роксаною(А. Хижняк);

Уживав[Начко]найбільших зусиль, щоб бути перед нею вільним, веселим і не розгубитись(І. Франко);

Побачивши П'ятницю, я спочатку розгубився: показувати йому чайку чи не показувати?(Ю. Збанацький).

5.тільки недок.Пас. дорозгу́блювати.

розгублювати(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem розгублювавши розгублюючирастериватьДеепричастная формаem растеривав растеривая...Большой украинско-русский словарь
розгублювати(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem розгублювавши розгублюючирастериватьДеепричастная формаem растеривав растеривая...Большой украинско-русский словарь
розгублюватися—ююся юшся недок.i розгубитися гублюся губишся мн.i розгубляться док.i Пропадати губитися ненароком через чиюсь неуважнсть або вд страху про все чи багато чогонебудь. тл...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
розгублюватися—розгублюватися дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
розгублюватися—губитися П. НЯКОВТИ нтитися засоромлюватися сов. конфузитися о. не знати на яку ступити док. РОЗГУБИТИСЯ обаранти ус шляхи погубити г. затеряти память....Словник синонімів Караванського
розгублюватися—РОЗГУБИТИСЯstrong втратити спокй рвновагу ршучсть вд хвилювання страху сорому тощо СПАНТЕЛИЧИТИСЯstrong розм. СТЕРЯТИСЯstrong розм. ЗВОМПИТИstrong дал. ОТОРОПТИstrong роз...Словник синонімів української мови
розгу́блюватися—РОЗГУБЛЮВАТИСЯ ююся юшся недок. РОЗГУБИТИСЯ гублюся губишся мн. розгубляться док. . Пропадати губитися ненароком через чиюсь неуважнсть або вд страху про все або багато ч...Словник української мови в 11 томах
розгублюватися—.strong няковти зняковти поняковти нестямлюватися нестямитися понестямлюватися знестямлюватися знестямитися познестямлюватися бентежитися зентежуватися збентежитися позбе...Словник чужослів Павло Штепа
розгублюватися—ююся юшся недок. розгубитися гублюся губишся мн. розгубляться док. Пропадати губитися ненароком через чиюсь неуважнсть або вд страху про все чи багато чогонебудь. тльки...Толковый словарь украинского языка
розгублюватися—растериваться растеряться перен. терять потерять голову теряться потеряться не розгубитися не растеряться найтись...Українсько-російський словник