РОЗГУБЛЮВАТИ

РОЗГУ́БЛЮВАТИ,юю, юєш,недок.,РОЗГУБИ́ТИ,гублю́, гу́биш;мн.розгу́блять:док.

1.що.Втрачати все або багато чого-небудь, ненароком, через неуважність або від страху гублячи, розкидаючи, залишаючи і т. ін. в різних місцях.

Ліжника не зробила і вовницю розгубила(П. Чубинський);

Квітки ти свої розгубила по дорозі(П. Куліш);

Ми ходили по гриби, Зайчика злякались, Поховались за дуби, Розгубили всі гриби(П. Воронько);

– Дівчино, де твоє намисто?.. Хто розгубив його між трав?..(В. Сосюра).

2.що, перен.Частково або повністю втрачати які-небудь фізичні особливості, моральні якості і т. ін.

На нього цитькають за грубе слово, і він зразу ж розгублює свою сміливість, винувато кліпає круглими очима(М. Стельмах);

Сірий ранок стояв похмурий, увесь у зморшках, як дід, що все вже бачив і розгубив надії(М. Коцюбинський);

Пройшли літа, а ти не розгубила Ні серця жар, ні щирість почуття(Л. Дмитерко).

3.що, перен.Занедбувати молоде життя (літа, вік, молодість), передчасно старіти.

– То тобі, дитино моя, не розвиднялося й досі... Блукаєш по чужих людях, молоді літа, силу розгублюєш по чужих стернях...(А. Головко);

– Не в грошах щастя, Маріє, не в грошах... Та я не знав, і ми розгубили молодий вік... Тепер не доженемо, не позбираємо...(Мирослав Ірчан);

І незчувся, як рік за роком змарнував, розгубив[Андрій]по чужих борознах свою молодість...(М. Олійник).

4.кого.Поступово втрачати кого-небудь.

Голубенко тепер мало з ким розмовляв, уникав бодай з ким зустрічатися, розгубив своїх товаришів і все частіше залишався в своєму кабінеті(Г. Епік);

Арсен добре знав, що, вийшовши заміж, Тася розгубила шкільних подруг, а нових у неї не було(Л. Дмитерко).

◇ Втра́тити (розгуби́ти) сумлі́ння (со́вість) [й честь]див.утрача́ти;

Жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти)див.поїда́ти;

(1) Розгуби́ти обручі́ від макі́три,жарт. –втратити здатність правильно думати, діяти.

– А що ж плакати? – скинув картуза син. – Краще б заплакав, дурноверхий, коли розгубив обручі від макітри(М. Стельмах);

(2) Розгуби́ти ро́лики,згруб. –втратити здатність правильно думати, діяти.

Женька цитькнув на них: “Ви що, ідіоти, зовсім ролики розгубили? Пізнають!”(А. Хижняк);

(3) Розгу́блювати / розгуби́ти ро́зум (тя́муі т. ін.)–втрачати здатність діяти обдумано, розважливо.

На те лихо неначе розум розгубив він на порозі при зустрічі з графинею(Іван Ле);

(4) Розгу́блювати / розгуби́ти слова́ –втрачати здатність говорити; забувати про те, що хотілося сказати.

– А чого ж ти тут, біля хвіртки? – до решти розгублює[Роман]ті слова, якими не раз думалось зустріти дівчину(М. Стельмах);

Розгу́блені слова́.

Зараз її тривожили скороминущі образи, летючий спогад, розгублені, невимовлені слова(О. Донченко);

(5) Як (мо́вби, немо́ві т. ін.)розгуби́вхто що –хтось має розпачливий, сумний вигляд.

Йшли вони до суду пізнього ранку. Василь – попереду, мати – позаду. Голову хилила низько, мовби щось розгубила й тепер визбирувала по дорозі(Ю. Мушкетик);

(6) Як (мов, нена́чеі т. ін.)ро́зум розгуби́ти –втратити здатність діяти обдумано, помірковано.

На те лихо неначе розум розгубив він на порозі при зустрічі з графинею(Іван Ле).

розгублювати—юю юш недок.i розгубити гублю губиш мн.i розгублять док.i перех.i Втрачати все чи багато чогонебудь ненароком через неуважнсть або вд страху гублячи розкидаючи залишаю...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
розгублювати—розгублювати дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
розгублювати—Розгублювати блюю блюш розгубити блю биш блять...Правописний словник Голоскевича
розгу́блювати—РОЗГУБЛЮВАТИ юю юш недок. РОЗГУБИТИ гублю губиш мн. розгублять док. перех. . Втрачати все або багато чогонебудь ненароком через неуважнсть або вд страху гублячи розкидаюч...Словник української мови в 11 томах
розгублювати—юю юш недок. розгубити гублю губиш мн. розгублять док. перех. Втрачати все чи багато чогонебудь ненароком через неуважнсть або вд страху гублячи розкидаючи залишаючи т....Толковый словарь украинского языка
розгублювати—недок.em розгублювати док.em розгубитиto lose to mislay many things...Українсько-англійський словник
розгублювати—юю юш gubi traci zob. розгубити...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
розгублювати—несов. розгублювати сов. розгубити растеривать растерять...Українсько-російський словник
розгублювати—розгублювати розгубити слова. Втрачати здатнсть говорити забувати про те що хотлося сказати. А чого ж ти тут бля хвртки до решти розгублю Роман т слова якими не раз ду...Фразеологічний словник української мови