Словник української мови у 20 томах

НАПРОКУДИТИ

НАПРОКУ́ДИТИ,джу, диш,док., що, розм.

Наробити, накоїти чого-небудь поганого, неприємного, непорядного.

– А правда була така, що хто б ти не був, що б ти не напрокудив, – сміло йди до князя(Г. Хоткевич);

В того учителя був такий спосіб карати учнів: котрий школяр щось там напрокудить у класі, то вчитель каже йому взяти обома руками книжку, держати її над головою і так стояти.., поки вчитель не скаже “годі”(Олена Пчілка).

  1. напрокудити—джу диш док.i перех.i розм.i Наробити натворити чогонебудь поганого непримного непорядного....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. напрокудити—напрокудити дслово доконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
  3. напрокудити—НАКОТИstrong чого у питальних зворотах що зробити заподяти щонебудь погане варте осуду СКОТИstrong НАРОБИТИstrong УЧИНИТИstrong ВЧИНИТИstrong що УКОТИstrong ВКОТИstrong ...Словник синонімів української мови
  4. напроку́дити—НАПРОКУДИТИ джу диш док. перех. розм. Наробити натворити чогонебудь поганого непримного непорядного. А правда була така що хто б ти не був що б ти не напрокудив смло йд...Словник української мови в 11 томах
  5. напрокудити—джу диш док. перех. розм. Наробити натворити чогонебудь поганого непримного непорядного....Толковый словарь украинского языка