Словник синонімів української мови

НАПРОКУДИТИ

НАКО́ЇТИчого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду),СКО́ЇТИ,НАРОБИ́ТИ,УЧИНИ́ТИ(ВЧИНИ́ТИ)що,УКО́ЇТИ(ВКО́ЇТИ)розм.,НАТВОРИ́ТИрозм.,НАБРО́ЇТИрозм.,НАКОЛОБРО́ДИТИчого і без додатка, розм.,ПОРОБИ́ТИщо, розм.,НАПРОКУ́ДИТИзаст.,НАЧИНИ́ТИзаст.,ПОЧИНИ́ТИщо, заст.;ВІДЗНА́ЧИТИСЯу чому, чим, ірон.,НАЧУДИ́ТИбез додатка, розм. (зробити що-небудь таке, що викликає осуд, здивування). — Недок.:ко́їти,ско́ювати,чини́ти,учиня́ти(вчиня́ти),твори́тищовідзнача́тися. Хвора, розуміючи, що накоїла чогось страшного, вже рвонулась до дверей (О. Ільченко); — Ой, що ж я, проклята, наробила, — я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Б. Грінченко); (Сестра Серахвима:) А, одступаєшся? Ховаєшся!.. Кажи, що учинила... (Панас Мирний); — Не малий уже, в школу ходиш, а отаке чиниш (А. Головко); Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра (унтери) (Т. Шевченко); (Річард:) Сам не відає, що творить (Леся Українка); У два тижні такого наброїв (Хапко), набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок); — Ну-с, ти, — починав пристав розпікати злочинця. — Попався вже... Наколобродив... червоній тепер (О. Гончар); Плаче (панночка) та на свою долю нарікає: — Що се я поробила! Що се я починила (Марко Вовчок); Котрий школяр щось там напрокудить у класі, то вчитель каже йому взяти обома руками книжку, держати її над головою і так стояти який час перед всім класом (Олена Пчілка); — Чого ж мовчиш? Чим ще відзначився? — наполягав лисий, осадистий.. — Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (О. Гончар); — Наполохав... наполохав! — передражнив його Степан. — А от ти начудив — то правда (С. Скляренко). — Пор. 1.ді́яти,устругну́ти.

  1. напрокудити—джу диш док.i перех.i розм.i Наробити натворити чогонебудь поганого непримного непорядного....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. напрокудити—напрокудити дслово доконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
  3. напроку́дити—НАПРОКУДИТИ джу диш док. перех. розм. Наробити натворити чогонебудь поганого непримного непорядного. А правда була така що хто б ти не був що б ти не напрокудив смло йд...Словник української мови в 11 томах
  4. напрокудити—НАПРОКУДИТИ джу диш док. що розм.Наробити накоти чогонебудь поганого непримного непорядного. А правда була така що хто б ти не був що б ти не напрокудив смло йди до княз...Словник української мови у 20 томах
  5. напрокудити—джу диш док. перех. розм. Наробити натворити чогонебудь поганого непримного непорядного....Толковый словарь украинского языка