Словник української мови у 20 томах

НАБАЛАКУВАТИСЯ

НАБАЛА́КУВАТИСЯ,уюся, уєшся,недок.,НАБАЛА́КАТИСЯ,аюся, аєшся,док., розм.

Поговорити досхочу, удосталь; наговорюватися.

Найбільша насолода для Гаркуші за столом – щоб дали йому змогу всмак набалакатись(О. Гончар);

Залишив жіночку Марію з молодицями. Хай думаю, набалакається(з переказу);

Набалакайся, коли не завізно(Номис);

Найпаче, як .. поведе мене Мартаи спати вкладати... Отам-то ми з нею набалакаємось! Отам уже я наслухаюся і її чудових казок, і її веселих приповісток!(Панас Мирний).

  1. набалакувати(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem набалакувавши набалакуючи...Большой украинско-русский словарь
  2. набалакувати(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem набалакувавши набалакуючи...Большой украинско-русский словарь
  3. набалакуватися—набалакуватися дслово недоконаного виду розм....Орфографічний словник української мови