Словник української мови у 20 томах

МАНДРУВАЛЬНИК

МАНДРУВА́ЛЬНИК,а,ч., розм.

Те саме, щомандрі́вни́к.

Ми їхали до Копенгагена через всю Данію. Не паромом з півночі Німеччини, як більшість мандрувальників, а на 200–300 кілометрів довше(з газ.).

  1. мандрувальникмандрувальник менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови